Новини

Замість нав'язування "правильної" думки краще вести діалоги на непрості теми, – підсумки онлайн-марафону

Відкриваючи обговорення, координатор робочої групи Національної платформи Олег Саакян зазначив, що сьогоднішній захід має декілька цілей. Зокрема – відрефлексувати досвід громадських організацій та ініціатив з точки зору безпечної реінтеграції, а також “посилити” один одного завдяки обміну ідеями. 

Під час марафону учасники розповіли про свої проєкти та спробували узагальнити власний досвід у рекомендаціях для інших ГО та влади. 

Аналітик та фахівець з суспільних комунікацій Оксана Ілюк бере участь у проєкті з виявлення пропагандистських наративів РФ, в яких “конструюється” українська історія, часто – з метою виправдання сьогоднішньої агресії. Для цього учасники проєкту аналізують великі масиви даних з соціальних мереж та адресують свої висновки цільовим аудиторіям у різних форматах та продуктах (від тематичних онлайн-тестів до книги).
На думку аналітикині, у подібних проєктах варто враховувати “різні ступені ураженості російською пропагандою”. І відповідно до цих ступенів – розробляти окремі плани з інформаційної (або ширше – когнітивної) реінтеграції та наповнювати інформаційний простір чіткими меседжами.

Ірина Цибух, яка є медіаменеджеркою та громадською активісткою, також працює з когнітивними викривленнями. Вже декілька років вона їздить на підконтрольний Донбас з лекціями, що супроводжуються дискусіями про Революцію Гідності та війну. Її аудиторія – підлітки, які перебувають під впливом російських медіа. 
Активістка вважає, що нав’язування іншої, “правильної”, думки – хибний шлях. Набагато продуктивніше вести діалог на непрості теми (на кшталт, “хто обстрілював житлові квартали” або “чи платили учасникам Майдану”) та сіяти сумніви у “бездоганності” російської версії подій. На думку Ірини, таких діалогів бракує не тільки на Донбасі, але по всій країні, бо влада уникає гострих тем.

Співзасновниця Благодійного фонду “Восток SOS” Олександра Дворецька відзначила, що кредо їх організації – дати людям можливість допомогти тим, хто потребує допомоги. Наприклад, фонд сприяв пошуку житла для 60 тисяч ВПО, “зв’язавши” між собою переселенців та українців з різних регіонів, які були готові прихистити нужденних. 
“Якщо ти хоча б раз допоміг, то більше не зможеш дегуманізувати вихідців з Донбасу”, – зробила висновок Олександра.

На її думку, нам потрібно знаходити теми і слова, які об’єднують, й домовлятися між собою. У тому числі – включаючи до діалогу мирних мешканців ТОТ. Просто трансляція українського ТБ на непідконтрольні території навряд чи допоможе, бо Росія працює тонкіше. Її пропаганда нав’язує думку про те, що “правд багато, й тому нікому не можна вірити”. Це провокує конфлікти всередині українського суспільства та знижує рівень довіри. 
Микола Надулічний, голова Луганської Асоцiацiї органiзацiй осіб з інвалiднiстю, який зараз мешкає у Сєвєродонецьку, переконаний, що для реінтеграції важлива інклюзія в усіх сенсах – від фізичної доступності міського середовища для людей з обмеженими можливостями до залучення мешканців з ТОТ. За його словами, на непідконтрольній території є багато проукраїнські налаштованих людей, які, зі зрозумілих причин, бояться відкрито висловлювати свої думки. 

Організація, яку очолює Микола, намагається вирішити проблеми людей з обмеженими можливостями, що живуть в окупації – там багато проблем з лікуванням та реабілітацією. Але потрапити на підконтрольну територію та стати на облік також не просто через складнощі з проходженням КПВВ і бюрократичні перепони. 

Активіст вважає, що запорука успіху соціальних проєктів – колаборація влади, громадських організацій та міжнародних партнерів. Причому волонтери не мають “підміняти” державу; їх завдання – вказувати на проблемні місця та допомагати “знизу”.
Завершуючи обговорення, координаторка робочої групи Національної платформи Юлія Тищенко підкреслила: задокументовані кейси громадських активістів – це унікальна база для України та інших країн, яка представляє різноманіття успішних практик безпечної реінтеграції.