Що це? Новий етап війни? І так, і ні.
Агресор має декілька цілей.
Перш за все, він хоче виснажити українців.
Створити враження, що ракети та дрони можуть впасти нам на голову, причому, будь-де: і в обласному центрі, і маленькому містечку, на сході, в центрі чи на заході країни.
Зверніть увагу, скільки часу тривають повітряні тривоги, і в який час доби. Це може бути вночі, або вранці в понеділок, коли всі збираються на роботу і ведуть дітей в школи. Або ж упродовж дня чи ввечері у вихідні — в різний час, три, чотири, а інколи й п’ять годин без перерви, щоб«закошмарити» мирне населення.
Та подібна тактика не спрацює. Росіяни не враховують, що це — екзистенційна війна для нас. Ми — той самий загнаний у кут звір, про якого так любив говорити Путін. Він не залишив нам вибору. Ми можемо лише перемогти і вижити. «Втомитися», «злякатися» і «здатися» за таких обставин вже неможливо.
Тому наш колективний больовий поріг вищий, ніж у ворога. Кожна нова хвиля терору змушує шукати протидію, адаптуватися, більше працювати на тил і фронт.
Ще одна ціль Московії — показати «кузькіну мать» колективному Заходу та усім нашим союзникам.
Залякати, змусити зменшити постачання військової та фінансової допомоги і врешті-решт посадити Україну за стіл перемовин.
Однак після восьми місяців повномасштабного вторгнення і численних жестів «доброї волі» міф про «страшну силу» російської армії розвіявся. Та й нова геополітична реальність робить підтримку України Заходом безальтернативною.
Тому тут теж постріл у «молоко». Навпаки, Україна отримає ще більше сучасного озброєння. Навіть Німеччина, здається, остаточно прокинулася і обіцяє «великий пакет військової допомоги», а генсек НАТО анонсує сотні засобів для боротьби з дронами. Це лише публічні заяви, а про непублічну роботу з нашими союзниками можемо лише здогадуватися.
Нарешті, агресор хоче реанімувати образ «сильного Путіна», який сильно похитнувся в останні місяці.
Настільки, що в російському інформаційному просторі почала лунати публічна критика на адресу «царя», а конфлікти в рядах свити загострюватися.
Нові картинки руйнувань і жертв серед мирного в Україні населення відволікають російську аудиторію від подій на фронті. Але ця електоральна віагра матиме короткочасний ефект і вже за якийсь час тільки зростатимуть сумніви щодо фіналу цієї війни.
Тож навряд ракетно-дронний терор здатен змінити хід війни і змусити нас втратити стратегічну ініціативу на фронті, скоріше навпаки.
Водночас, ми маємо бути готові до важкої зими. Вчергове продемонструвати згуртованість і стійкість. Дослухатися до рекомендацій щодо споживання електроенергії. Мати певний запас міцності, зокрема психологічної.
На жаль, ворог хоче завдати ще більше шкоди нашим людям і містам. Але ж хіба ми цього не знали? Але й свідомі того, як важко нашим захисникам і захисницям на фронті, тож мусимо витримати і довести, що тил не менш міцний, ніж передова.
Автор: співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян
Джерело: НВ