Перша панельна дискусія була присвячена оцінці “Мінських домовленостей” з точки зору врегулювання конфлікту та перспектив їх реалізації. Учасники дійшли згоди, що “Мінськ” має залишитися, але цього формату недостатньо для досягнення сталого миру та безпечної реінтеграції.
Політолог, співзасновник Національної платформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію” Олег Саакян вважає, що “Мінськ” як формат має залишитися, адже багато питань (перш за все – гуманітарних) можуть вирішуватися лише на цьому майданчику. Проте самі домовленості можливо та потрібно переглядати відповідно до зміни ситуації.
За словами політолога, ефективність держави слід демонструвати на підконтрольних територіях, бо стійкість всієї України – найкращий аргумент на нашу користь.
РФ реалізує свою імперську політику щодо ОРДЛО поза “Мінськом”, тому і нам варто розширювати рамку.
Народний депутат, голова профільного Комітету ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець також переконаний, що “Мінськ” – не “все”, але слід шукати інші формати. У теперішньому вигляді перемовини в Мінську є “процесом заради процесу” – повернути тимчасово окуповані території та привести до миру вони не здатні.
Також не варто надто покладатися на наших міжнародних партнерів, натомість потрібно шукати точки дотику з їх власними інтересами та просувати свій прядок денний.
Представник української делегації в ТКГ Сергій Гармаш погодився, що “Мінські домовленості” слід розглядати як інструмент у війні з РФ, а не дорожню карту для досягнення миру. Формат не важливий, коли друга сторона не має політичної волі до цього.
З нашого боку доречно позбутися “міфічних” уявлень про “Мінськ” та більше уваги приділяти правовому, “документальному” аспекту, бо саме тут є приховані можливості для зміни формату.
Координаторка Медійної ініціативи за права людини Марія Томак вважає, що справжня оцінка “Мінську” залежить від його ефективності у вирішенні низки гуманітарних питань – зокрема, звільнення заручників, але не тільки.
Водночас за словами активістки, “Мінськ” “мовчить” про Крим, хоча питання деокупації півострова та Донбасу слід синхронізувати та обговорювати на всіх доступних майданчиках.
Народна депутатка, голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева переконана, що Україна має ставати успішнішою на підконтрольних територіях, а ефективність перемовин – гарантуватися злагодженою “домашньою” роботою усіх залучених інституцій.
До успіхів чинної влади вона відносить припинення вогню та скорочення жертв, чого не вдавалося досягти раніше.
Під час другої панелі спікери поділилися думками про пріоритети безпечної реінтеграції та їх можливу реалізацію поза “Мінськом”.
Співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко вважає, що досягнення миру як мета виходить за межі дипломатичного формату. Ключове питання – формування національної єдності. А це цілий спектр завдань – від забезпечення прав людини до зниження конфліктності всередині суспільства.
Сергій Лобойко, голова Центру розвитку інновацій, експерт з розвитку бюджету участі, зосередився на конкретних інструментах реінтеграції. До таких він відніс громадський бюджет, який запроваджено в Києві.
Безпосереднє залучення громад до ухвалення рішень про майбутнє їх міст та селищ примножує соціальний капітал. А він, у свою чергу, рухає економічний розвиток. Подібні проєкти – бюджети участі реінтеграції – допоможуть громадам Сходу та сприятимуть їх згуртованості.
Перша заступниця постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим Дар’я Свиридова звернула увагу на важливості комунікації з нашими співгромадянами в окупації, бо “реінтеграція – це діалог”.
Росія як країна-агресор робить усе можливе, щоб розірвати особисті зв’язки між мешканцями ТОТ та підконтрольною Україною. Крим перебуває майже у тотальній ізоляції.
Тому для нас важливо використовувати сучасні цифрові можливості для підтримання спілкування, але також держава має усувати системні розриви в політиці реінтеграції.
Прикладом, внутрішньо переміщені особи отримали право голосувати на місцевих виборах лише минулого року. Подібних бар’єрів, на жаль, ще вдосталь.
У гібридній війні Росія тисне на наші “больові точки”, провокуючи внутрішньополітичну нестабільність та заважаючи реінтеграції підконтрольних територій. Таку думку висловив співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій.
Міністерство з питань реінтеграції (та інші профільні органи влади) наразі концентруються переважно на “матеріальних” питаннях. Але нових і відремонтованих доріг в східній Україні поблизу лінії дотику недостатньо – у порядок денний необхідно повернути соціальну згуртованість.
Це пріоритетне завдання для всіх регіонів України. Вони мають перетворитися на територію свободи, залучення та єдності й у такий спосіб продемонструвати “зустрічну” реінтеграцію.
Національна платформа “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію” започаткована у лютому 2018-го року. Це дискусійний майданчик для обговорення питань врегулювання конфлікту на сході України й безпечної реінтеграції.
Діяльність Національної платформи спрямована на посилення консенсусу та стійкості в Україні щодо попередження та вирішення конфліктів. Шлях до цього – розширення громадської участі у мирному процесі, надання пропозицій владі у виробленні відповідних політик, у тому числі – щодо безпечної реінтеграції та національної єдності, а також забезпечення суспільної обізнаності у цих процесах.
Ініціатива реалізується у партнерстві з Комітетом з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України IX скликання.
Ініціатива фінансується за рахунок механізму сприяння стабільності та миру Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості до конфлікту шляхом діалогу”.