Організатори запропонували спікерам сформулювати на основі власного досвіду поради, що необхідно зробити, аби посилити стійкість суспільства й зберегти її після нашої перемоги під час розбудови України.
Крім того, як зазначив модератор марафону Андрій Загородський, мета заходу – “зробити поле спільного”, зібравши “пазл” з різних поглядів на стійкість.
Відкрили дискусію співзасновники Національної платформи.
Володимир Лупацій підкреслив, що стійкість стала візитівкою України та частиною її національного бренду. Але для того, щоб стійкі практики “не пішли у пісок”, необхідно визначити, чим є українська формула стійкості.
“Це, перш за все, культура самоорганізації, культура самооборони, соціальна згуртованість, самосвідомість та цінність внутрішньої свободи і гідності людини, а також культура діалогу”, – перелічив компоненти формули експерт.
Аби Україна стала лідером стійкості, потрібно зробити декілька попередніх кроків, – вважає інший співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.
Це аналіз викликів і потенціалів, які до великої війни оцінювалися не зовсім адекватно, як всередині країни, так і ззовні. Далі – інтеграція потенціалів у соціальну тканину й загалом – проактивна позиція, яка дозволить об’єднати окремі прояви стійкості в єдину “еко-систему стійкості”.
Для співзасновниці Національної платформи стійкості та згуртованості Юлії Тищенко важливо те, що в Україні під час війни сформувалася “мережа стійкості” завдяки особливим соціальним зв’язкам та взаємодії. Тому варто говорити про стійкість з точки зору суспільства – так ми зможемо визначити конкретні інструменти, що її забезпечують.
Підприємець Андрій Стецевич, який представляє спільноти Promprylad.Renovation та Urban100, поділився власними поглядами економічної стійкості, бо “без неї не буде будь-якої іншої”.
На його думку, нам потрібно навчитися жити не тільки поточною ситуацією, але й говорити про довгострокові стратегії: якою буде Україна після перемоги? Відбудова країни має базуватися на посиленні економічного потенціалу. Економіка “зароблятиме” кошти на відновлення соціальної інфраструктури.Водночас “цементом” стійкості є середній клас.
На думку соціального і військового психолога Олега Покальчука, неможливо посилити стійкість групи, не пам’ятаючи, як почувається кожен індивід. Суспільна стійкість складається з індивідуальних. А сильні особистості роблять суспільство сильнішим.
Світлана Чуніхіна, політичний психолог, дещо доповнила пана Олега, розповівши, як перетворити індивідуальну стійкість на суспільну. По-перше, через здатність до спільної дії. У нас вона з’являється як ексцес у відповідь на кризу, а її потрібно рутинізувати. По-друге – через здатність до спільного переживання. Зараз таким спільним переживанням є ненависть до ворога, проте спільним також має стати переживання горя і травми.
Микола Назаров із Сум, який керує Центром досліджень проблем регіональної безпеки, вважає, що стійкість посилюватиме зростання довіри суспільства до влади, але для цього необхідна реформа державних інститутів. Також слід розвивати співпрацю громадськості і військових.
Пан Микола вивчав подібний досвід в Естонії, але в Україні після 24 лютого також з’явилися такі практики.
На основі конкретних кейсів стійкості, які демонструє громадянське суспільство, потрібно виробляти певні алгоритми, протоколи, процедури, – вважає волонтер Денис Козлов.
Кроки до цього – створення ситуаційних кімнат на кшталт військових, але для громад, а також тренування локальних мереж і спільнот на випадок форс-мажору. Наприклад, як підтримувати контакт, коли зникає мобільний зв’язок та інтернет (що, на жаль, дуже актуально для нашого сьогодення).
“Будуємо систему стійкості, починаючи з малих груп”, – стверджує пан Денис.
“Стійкість – відвага прийняти реальність такою, як вона є”, – переконана психотерапевтка та директорка ГО “Форпост” Олена Подолян.
Ця реальність полягає у тому, що росія прагне нас знищити, а головний мотив – заздрість. Попри це, українське суспільство має зосередитися на цілепокладанні, а саме – самостійно формувати порядок денний, не приймати стигматизацію як жертв та, зрештою, жити так, ніби перемога вже відбулася. Останнє означає: будувати суспільство, в якому хочеться жити.
Максим Залевський (координатор національної мережі екопоселень), Оксана Камінська (директорка з розвитку мережі “23 ресторани”, спільнота “Тепле місто”) та Анна Пашинська (співзасновниця проєкту “Ко-Хати”) зосередилися на практичних вимірах стійкості, виходячи з власного досвіду.
За словами пана Максима, стійкість їх мережі зумовлена тим, що на рівні спільноти формувалося “своє”інформаційне поле – учасники були не лише глядачами, але й авторам новин. Також допомогла адаптивність, коли “робиш щось тут і зараз з наявними ресурсами”. Не менш важлива взаємодія, адже “чим ви ширші, тим простіше втриматися на плаву”. Так, українська мережа екопоселень налагодили контакти з подібними їй мікроспільнотами в різних куточках світу.
Війна є стресом для бізнесу, але водночас й посилює стійкість, вважає Оксана Камінська. Рецепт стійкості її бізнесу: планування та завдання орієнтирів попри невизначеність, гнучкість як здатність досягати мети різними способами, а також взаємодія, адже у різних бізнесів можуть бути спільні цілі.
Анна Пашинська, яка заснувала проєкт з надання житла тим, хто його втратив, наголошує: стійкість – це чутливість та емпатія, можливість “вирости”, відповідаючи на виклики війни, та життєстійка команда. У практичному сенсі пані Анні допомогло прототипування – тестування різних ідей та рішень, щоб бути гнучкими і швидко рухатися.
Руслан Колішенко, який є офіцером ЗСУ, а водночас й бізнесменом, вважає, що військову та економічну стійкість можливо поєднати. Наприклад, Україна може і має виробляти власні ПРО та ППО. Водночас потрібно створювати умови для чесної конкуренції, зменшуючи частку держави в економіці та розвиваючи людський потенціал.
Медіа повинні пояснювати певні інсайти воєнного часу – наприклад, чому потрібна повна дерусифікація та перехід на українську мову.
Таку думку висловив Дмитро Тіщенко, співзасновник і керівник онлайн-журналу “Цукр”. Він вважає, що саме зараз треба “просовувати все у вікна можливостей” – як не парадоксально, але війна дає шанс для змін, бо до України прикута міжнародна увага.
Співзасновниця ВО “Балсанка” Тетяна Романова окреслила стійкість на основі власного волонтерського досвіду. Суспільство стає стійкішим, коли існує співпраця та взаємодія по горизонталі і вертикалі, тобто між громадою і владою. Також варто робити “маленькі справи”, які наближають перемогу, й вірити у себе, Україну та ЗСУ.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 70 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості до конфлікту шляхом діалогу”.