Новини

Культура дозволяє почути один одного у безпечному просторі, - підсумки відкритого обговорення

Відкриваючи першу панель, присвячену тому, як культура та креативні індустрії сприяють національній єдності та соціальній згуртованості, співзасновник Національної платформи  Володимир Лупацій відзначив, що модерна національна ідентичність має об’єднувати політичні та етнокультурні компоненти й спиратися на згуртованість та залучення. Тож вона не може “створюватися” у владних кабінетах. Але внесок у її формування безумовно вносять успішні культурні практики. 

Як масштабувати подібні проєкти та яку роль у цьому процесі має відігравати держава? Це питання й обговорювалося надалі.

На думку заступниці Міністра культури та інформаційної політики України Лариси Петасюк, головна роль держави полягає у створенні умов. Тому у міністерстві наразі розробляється Стратегія розвитку креативних індустрій, а також сформована Рада з розвитку креативної економіки. В ній працюватимуть три робочі групи – з моди, концертної та музичної діяльності та народних художніх промислів. 

У фокусі робочих груп буде розробка ефективних бізнес-моделей для проєктів у кожній зі сфер та створення креативних хабів, які у тому числі підтримуватимуть культурні стартапи.
Повертаючись до проблеми, заявленої у назві заходу, генеральна директорка Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта зауважила, що культура може бути як об’єднувачем, так і роз’єднувачем. Тому варто створювати майданчики для співпраці та обміну ідеями (якими можуть бути, наприклад, фестивалі). Головне – дати можливість почути один одного у безпечному просторі. 

Але посилення об’єднавчого потенціалу – це тривалий процес, який відповідно вимагає довготривалої підтримки. Рухати культуру потрібно й «зверху», й «знизу».

Лариса Мудрак, ексголова Наглядової ради Українського культурного фонду, погодилася, що культура – це насамперед вміння жити разом. Однак щоб культура розвивалася, необхідно визначитися з пріоритетами. Наприклад, домовитися, чи будемо ми розвивати великі проєкти або просувати невеликі, проте різноманітні ініціативи. До того ж обрані пріоритети мають кореспондувати між собою, тоді не станеться розпорошення зусиль та ресурсів.

Відомий діяч культури Влад Троїцький сконцентрувався на проблемах. На його думку, за часів незалежності в Україні не створено жодного простору для розвитку незалежного креативного сектору. Тому “проростають” окремі культурні проєкти, але відсутня системність. 

Пропозиція пана Троїцького – створити культурні хаби на базі офісу UA:Суспільне в Києві та його філіалів у регіонах. У цих хабах, окрім іншого, можуть обговорюватися незручні й роз’єднуючі теми – наприклад, різне ставлення до національної історії. Саме культура допоможе вибудувати діалог та почути іншого поза межами зони хейту. 
Денис Блощинський, який очолює Фундацію соціальних інновацій “З країни в Україну”, наголосив на тому, що культура має бути людиноцентричною, а це передбачає у тому числі піклування про людей-творців. Фундація “З країни в Україну” створює умови для розвитку творчих команд у невеликих містах та поширює співтворчий контент. 

Другу панель із назвою “Згуртована Україна – ініціативи та історії успіху креативних індустрій та соціального бізнесу” розпочав співзасновник Національної платформи Олег Саакян

Він відзначив, що в Україні достатньо потужних і цікавих творчих ініціатив, а також незалежних фондів, громадських та волонтерських організацій, що просувають культуру. 
Водночас можновладці намагаються “вигадати” національну ідею, зачинившись у кабінетах, хоча варто вийти на вулицю та вивчити той досвід, що вже є. Завдання держави – систематизувати подібний досвід та створити мережу, аби отримати синергію

Павло Клімкін, який був Міністром закордонних справ у 2014-2019 роках, а зараз є членом Наглядової ради фонду “Повернись живим”, також вважає, що потрібна мережа або “блокчейн” існуючих ініціатив, але саме тих, що працюють з конкретними та зрозумілими проблемами. Це рівень не елітарної культури, а скоріше, волонтерських проєктів, ініціатив ОТГ, зоозахисних організацій тощо. Для того, щоб мережа запрацювала, необхідно домовитися між собою про спільні базові цінності.

Директорка Національного центру “Український Дім” Ольга Вієру розповіла про те, як соціальній згуртованості сприяє культурна діяльність їх центру. Зокрема, організація намагається об’єднати в єдиному просторі лідерів різних креативних індустрій та провідні інституції, як от, наприклад, Український культурний фонд.

Водночас для “Українського Дому” важливо реалізовувати спільні міждисциплінарні проєкти та висвітлювати історії успіху. У такий спосіб можна посилити відчуття співпричетності і дати можливість культурним гравцям вийти за межі своїх секторів. 

На думку Наталії Заболотної, президента Фонду гуманітарного розвитку України, не варто загравати з носіями несмаку. З цього приводу вона згадала висловлювання Голди Меїр: “Я не знаю, чого хоче мій народ, але мені відомо, що йому необхідно”.

На жаль, культура досі не у державних пріоритетах, хоча наразі, через гібридні виклики, вона стає складовою національної безпеки.

Олена Бекреньова розповіла, що Фонд родини Богдана Гаврилишина, який вона очолює, робить ставку на локальні молодіжні ініціативи, підтримуючи їх завдяки програмі “Молодь змінить Україну” й надаючи малі гранти. Тактика малих кроків призводить до відчутних позитивних зрушень. 

Заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв переконаний, що культура може посилюватися суб’єктність країни. Митці мають представляти Україну за кордоном, але це треба робити системно. Саме тому Український інститут шукає закордонних партнерів для довгострокової співпраці. 

Крім того, важлива кроссекторальність, яка дозволяє звернутися до складних тем. Наприклад, говорити мовою мистецтва про порушення прав людини в окупованому Криму й завдяки цьому ефективніше доносити свою позицію.

Успішна культурна політика, на думку експерта, передбачає розуміння інших/різних контекстів. Тоді можна достукатися як до елітної, так й до широкої аудиторії.