Когнітивна деокупація має створити загальний клімат довіри і згуртованості, – підсумки відкритого обговорення

25 червня 2024 року в прес-центрі ІА “Укрінформ” відбулася публічна дискусія на тему: “Стратегія когнітивної деокупації, або що Україна може протиставити політиці рф на тимчасово окупованих територіях”.

Захід організувала Національна платформа стійкості та згуртованості у партнерстві з Представництвом Президента України в АР Крим. Модерував захід журналіст Олександр Янковський. 

Відкриваючи дискусію, співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко відзначила: різні інституційні зміни великою мірою залежать від переконань у суспільстві. Тому когнітивна деокупація вкрай важлива для підтримки стійкості і успішної реінтеграції. 

Це надскладна тема, вона досі недостатньо прокомунікована, але вже увійшла до публічного простору, – сказала Таміла Ташаєва, постійна Представниця Президента України в АР Крим. 

Когнітивна деокупація – це насамперед великий гуманітарний блок, але також питання про кадри і організацію влади на деокупованих територіях, притягнення до відповідальності, зокрема, за воєнні злочини.

Рік тому, нагадала спікерка, була створена Рада з когнітивної деокупації Криму, яка розробила відповідну Стратегію й дорожню карту її впровадження на 2024-2027 роки. 

Когнітивна деокупація – це робота зі свідомістю наших співгромадян, які вимушені виживати в окупації. Її кінцевою метою є, як зазначено у Стратегії, ціннісна трансформація сприйняття та життєустрою Криму та реінтеграція його мешканців в український суспільно-політичний та культурний простори. 

Практичні виміри когнітивної деокупації – відновлення українського медійного простору у Криму, протидія пропаганді (й, зокрема, спростування міфів, на кшталт того, що після деокупації півострова звідти “виженуть” усіх етнічних росіян навіть з українським громадянством), формування політики пам’яті, нівелювання російських “освітніх стандартів”, які спрямовані на мілітаризацію свідомості дітей та підлітків. 

Таміла Ташева підкреслила, що когнітивна деокупація є наскрізною роботою за допомогою всіх реінтеграційних продуктів та заходів.

Когнітивна деокупація – багатовимірний, міжсекторальний та міждисциплінарний процес з багатьма стейкхолдерами і залученими експертами, зазначив Дмитро Теперик, експерт з питань безпеки та стабільності щодо когнітивної деокупації. Зараз ми на початку цього процесу. Вироблення рамки відповідної політики – це основа для декількох сценаріїв (форсайтів) щодо майбутнього Криму. 

Експерт зосередився на трьох вимірах. Перший з них – міжнародний. Партнери України, донори, міжнародній організації мають розуміти, що йдеться не лише про кінетичне (фізичне) повернення територій, але також про соціальну згуртованість й відновлення соціальних зв’язків у Криму й на підконтрольних територіях України. 

Другий вимір – регіональний, адже когнітивна деокупація стосується не тільки Криму, але й інших регіонів та соціальних груп, травматизованих війною. Й, нарешті, вимір поколінь (generational dimension). Когнітивна деокупація адресована майбутнім поколінням – молодим політикам, лідерам суспільної думки, суб’єктам ухвалення рішень.

На думку Дмитра Теперика, візія майбутнього Криму має бути не фантазією, а результатом досліджень, що допоможе визначити проблемні, сенситивні точки й підготуватися до деокупації. 

Розроблення та впровадження політик, за словами експерта, – це не тільки суспільний процес, але ще й інтелектуальне завдання для різних експертів, оскільки Крим – це унікальний кейс.

Євген Бондаренко, керівник відділу інформаційного забезпечення Представництва Президента України в АР Крим, назвав декілька етапів деокупації – це підготовка до фізичної деокупації, процес фізичного (кінетичного) звільнення та реінтеграція. 

Рада з когнітивної деокупації Криму – міжсекторальний орган, тому наскрізні завдання не вирішуються якимось єдиним драйвером. Наприклад, разом з Інститутом національної пам’яті рада руйнує пропагандистські міфи про Крим, а його історію інтегрує до загальнонаціональної історії України.

Також сформовані комунікаційні меседжі про деокупацію та реінтеграцію, розроблені матеріали для уроків до роковин депортації кримських татар тощо. Рада розробила програму симуляційних кризових навчань, під час яких моделюються різні сценарії, що дозволяє зрозуміти виклики і тригери. 

Євген Бондаренко переконаний: коли ми говоримо про когнітивну деокупацію Криму, йдеться не тільки про тих громадян, які живуть в окупації ці десять років, а про все українське суспільство і, зокрема, про сприйняття ним Криму. 

Юлія Тищенко підкреслила, що когнітивна деокупація має створити загальний клімат довіри і згуртованості, який підсилює стійкість. Конкретні заходи для досягнення цієї мети потребують часу, визначення цільових аудиторі​й та набору специфічних інструментів. 

Головні виклики і ризики в Криму, на старо- і новоокупованих територіях – дискурсивне “поглинання” з боку рф на підставі геноциідального підходу. Агресор просуває імперські та постімперські міфи й відповідні когнітивні настанови. Отже, наша відповідь – комунікація за допомогою наративів, які формуємо ми самі. 

Експертка зазначила, що згідно з нещодавнім соціологічним дослідженням, проведеним на замовлення Національної платформи, українці більшою мірою готові взаємодіяти з співгромадянами у Криму, ніж у т. зв. “ДНР-ЛНР”. 

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров зазначив, що приєднується до високої оцінки виробленої Стратегії когнітивної деокупації Криму. При цьому, на думку спікера, немає меж удосконалення документу та пошуку якомога більшої кількості результативних рішень.

Завдяки цій стратегії ми намагаємося закласти певні параметри і алгоритми дій держави. Сама ж держава спроможна забезпечити їх діючим законодавством або виробити нові закони для втілення зазначеної Стратегії.

Когнітивна деокупація – підготовка до розуміння Криму, його повернення в Україну і запобігання хвилям дезінформації, вважає Ігор Розкладай, заступник директора Центру демократії та верховенства права, головний експерт з медійного права та модерації контенту в соціальних мережах. 

Ми маємо з’ясувати, чим є Крим для України, хто такі кримські татари та інші корінні народи, як ми будемо відновлювати Крим. Головне – подолати стереотипи й сприяти взаємопроникненню культур. Наприклад, розуміти автономію Криму з позитивної точки зору, а не як “сепаратизм”. 

Коли йдеться про когнітивну деокупацію, чому ми говоримо лише про Крим,? Таке питання поставила експертка з питань безпечної реінтеграції (НІСД) Юлія Каплан. Росія має спільне завдання на тимчасово окупованих територіях – знищення української ідентичності, тож і наша відповідь теж спільна – збереження зв’язків зі співгромадянами на ТОТ, зменшення соціальної дистанції між нами, відновлення прав і свобод. 

Водночас для різних спільнот росія використовує й дещо різні наративи. Наприклад, для т.зв. “ДНР-ЛНР” – роз’єднання з Україною на фоні військового зіткнення та просування псевдосуб’єктності “народу Донбасу”. Але такої інтеграції у свій простір, як в Криму, тут росія не вчиняла до 2022 року. 

Отже, що, на думку експертки, ми можемо робити вже зараз? Юлія Каплан вважає, що започаткувати системний моніторинг ситуації на всіх ТОТ, комунікувати з жителями ТОТ, враховуючи думки й мешканців підконтрольних територій, впроваджувати політику пам’яті в її різних вимірах – й історичному, й новітньої пам’яті. 

У публічному обговоренні також взяли участь регіональні координатори Національної платформи, які представляють частково окуповані області.

Дмитро Арабаджиєв (Запорізька область) вважає, що заходи з когнітивної деокупації мають стати окремим масштабним розділом Концепції деокупації та відновлення області. Андрій Романенко (Донецька область) погодився, що потрібен певний симбіоз локальних і загальнонаціональних стратегій. Й починати треба вже зараз, маючи на увазі не тільки ТОТ.  

На думку Дементія Білого (Херсонська область) Стратегія когнітивної деокупації має бути масштабована й на новоокуповані, й на вільні території. З кожним днем окупації ми “втрачаємо” наших громадян, вважає регіональний координатор. Тому важливо не створювати комплекс вини у тих, хто вимушено перебуває на ТОТ. 

Олена Ніжельська (Луганська область) зауважила, що Луганщина, яка окупована майже повністю, зникає з українського інформаційного простору – якщо ми чуємо якісь новини, то це переважно історії зради, а не героїзму. 

В області є громади з різним досвідом окупації: окуповані у 2014 році або у 2022 році, а також ті, що повністю стерті з лиця землі. Мешканці останніх розкидні по різних куточках світу, але важливо підтримувати їх зв’язок між собою та з місцями, де вони жили. 

Регіональна координаторка з Луганської області вважає, що когнітивну деокупацію не можливо відокремлювати від стратегії реінтеграції – потрібен комплексний підхід.

Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 90 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Цей захід організований в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу.