Компенсації за житло, зруйноване чи пошкоджене внаслідок російсько-української війни (національний і міжнародний виміри)

У дослідженні проаналізовані міжнародні норми, досвід постконфліктних країн, національне законодавство та судова практика через «шлях постраждалої особи». У ході роботи виявлені проблеми доступу постраждалих осіб до національного компенсаційного механізму, а також зроблені висновки про очікуваний негативний вплив цих проблем на отримання постраждалими особами компенсацій, зокрема й через міжнародний компенсаційний механізм. За результатами запропоновані рекомендації для стейкхолдерів.

ВСТУП

Жертвами російсько-української війни, яка триває з лютого 2014 року, стали мільйони українців. Проте системний облік та фіксування людських і матеріальних втрат як міжнародні організації, так і держава розпочали лише після повномасштабного вторгнення росії в Україну – з 24 лютого 2022 року. Житло є частиною права на достатній гідний життєвий рівень (статті 47 і 48 Конституції України, пункт 1 статті 25 Загальної декларації прав людини 1948 року, пункт 1 статті 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року).

Активні обстріли міст ракетами та артилерією – складова частина тактики ведення росією бойових дій. Вони призводять до значних руйнувань житлового фонду в містах і селищах, особливо тих, які розташовані поруч із лінією фронту. Четверта швидка оцінка шкоди та потреб (RDNA4), яка охоплює завдану шкоду за майже три роки з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року, демонструє, що пряма шкода в Україні наразі сягнула 176 млрд дол. США (170 млрд євро) порівняно зі 152 млрд дол. США (138 млрд євро) в оцінці RDNA3, оприлюдненій у лютому 2024 року.

Найбільше постраждали житловий сектор, транспорт, енергетика, торгівля та промисловість, а також освіта. Згідно з поточною оцінкою, 13 % загального житлового фонду було пошкоджено або зруйновано, від чого постраждали понад 2,5 млн домогосподарств. Від загальної суми потреб у довгостроковій перспективі потреби на відбудову та відновлення – найвищі в житловому секторі, майже 84 млрд дол. США (81 млрд євро).

Відповідно до Плану гуманітарних потреб України та реагування на 2024 рік Управління ООН з координації гуманітарних питань, 14,6 млн людей потребують гуманітарної допомоги та захисту у 2024 році; з них 7,9 млн осіб мають потреби в забезпеченні житлом і непродовольчими товарами, заплановано забезпечення для 3,9 млн осіб.

Допомогу громадянам, які втратили повністю чи частково своє житло з 2014 року внаслідок антитерористичної операції, держава Україна надавала на підставі чинних тоді нормативно-правових актів. Це законодавство, як і все законодавство України, не було «готове» до війни, попри наявність, наприклад, у Кодексі цивільного захисту України норм про наявність такого виду надзвичайних ситуацій, як надзвичайні ситуації воєнного характеру.

Точкою відліку для створення національного компенсаційного механізму можна вважати 2019 рік. Тоді на основі практики застосування чинних у 2014 році нормативно-правових актів (Кодексу цивільного захисту України та ухваленої на реалізацію окремих його норм постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання» (далі – Порядок № 947)6, а також судової практики за позовами постраждалих унаслідок терористичних дій росії в окремих районах Донецької і Луганської областей Кабінет Міністрів України вносив зміни до Порядку № 947. У 2023 році ухвалено Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» від 23 лютого 2023 року № 2923-IX7 (далі – Закон про компенсацію) та низку постанов Кабінету Міністрів України на його реалізацію. Частиною міжнародної ініціативи щодо притягнення росії до відповідальності стала розпочата у 2022 році робота над створенням міжнародного компенсаційного механізму – ad hoc інструменту, покликаного забезпечити відшкодування завданої шкоди. Надшвидкими темпами, порівняно зі схожими інструментами, у 2023 році було створено його перший компонент – Реєстр збитків, завданих агресією російської федерації проти України. Його ініціювали 17 травня 2023 року, коли понад 40 держав-членів Ради Європи, а також США, Японія, Канада та ЄС підписали відповідну угоду.

Наразі вже запущений процес подання відповідних заяв за двома категоріями збитків, одна з яких – пошкоджене та знищене житло.

Чому існує потреба дослідити контекст компенсацій для постраждалих осіб?

По-перше, слід враховувати, що Україна – постраждала від дій російської федерації сторона збройного конфлікту міжнародного характеру, тому тягар відшкодування повинен бути покладений на того, хто заподіяв шкоду, тобто російську федерацію як агресора. Таке зобов’язання росії підтверджується нормами міжнародного права у сфері прав людини, міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права. Україна має зобов’язання за міжнародним правом у сфері прав людини надати допомогу своїм громадянам (тим, хто перебуває під її юрисдикцією та на контрольованій нею території) у забезпеченні житлових прав. Отже, забезпечення відшкодування шкоди (різних видів репарацій, про що буде йтися далі в цьому дослідженні) є зобов’язанням росії як держави-агресора.

По-друге, і згаданий Закон про компенсацію, і міжнародний компенсаційний механізм мають зобов’язання лише щодо постраждалих осіб, житло яких пошкоджено чи зруйноване 24 лютого 2022 року та після цієї дати. Вбачається несправедливість у такому підході, тому потрібно оцінити його відповідність міжнародному праву у сфері прав людини.

По-третє, постраждалі особи, житло яких пошкоджено чи зруйновано внаслідок збройної агресії росії проти України з 2014 року, мають проблеми з доступом до інформації про шляхи отримання допомоги від держави Україна та не мають права на репарації відповідно до створюваного міжнародного компенсаційного механізму. Це впливає на справедливість у доступі постраждалих осіб до ресурсів.

У цьому дослідженні проаналізовані міжнародні норми, досвід постконфліктних країн, національне законодавство та судова практика через «шлях постраждалої особи». У ході роботи виявлені проблеми доступу постраждалих осіб до національного компенсаційного механізму, а також зроблено висновки про очікуваний негативний вплив цих проблем для отримання постраждалими особами компенсацій, зокрема й через міжнародний компенсаційний механізм.

За результатами запропоновані рекомендації для стейкхолдерів.

Ознайомитися з текстом дослідження можна за посиланням.