Стійкі практики в нестійких умовах
Вступ.
Сьогодні під ударом уся країна: і фронт, і тил. Війна продемонструвала, що лише синергія наявних ресурсів держави та суспільства може давати системний позитивний результат. Водночас ефективність управління тиловими можливостями суспільної взаємодії донині спричиняє дискусії.
З одного боку, ентузіазм волонтерів, громад, підприємців і органів місцевого самоврядування стикається з дефіцитом ресурсів та емоційним вигоранням. З другого — розбіжності у сприйнятті та інтерпретаціях прогнозування тривалості війни можуть негативно впливати на очікування мільйонів українців. Комплексна національна система стійкості державними акторами лише починає розбудовуватися. Такий стан справ, посилений браком належної комунікації з боку державних акторів, послаблює рівень суспільної опірності у країні.
Імовірно, суттєвий чинник, який може зміцнити цілісність тилу та фронту, — широкий суспільний консенсус навколо концепції стійкості. Вітчизняні й міжнародні розробки в цій сфері, досвід спільнот, про який йтиметься далі, свідчать про особливу цінність для України концептуального підходу стійкості як інструменту підготовки держави та суспільства до загроз і кризових ситуацій будь-якої тривалості. Ураховуючи те, що в тому чи іншому вигляді війна може тривати довго, увесь організм суспільства потрібно переналаштувати на тривалу дистанцію без втрати його функціональності.
Це означає, що, так само як Збройні Сили України, тил повинен бути готовим до довготривалих кризових ситуацій. Як мінімум, сім’ї, спільноти, громади, підприємці, підприємства, органи влади — усі повинні мати протоколи безпеки, де є алгоритми поведінки до, під час і після загрози чи кризових ситуацій будь-якого характеру та тривалості. Такі правила поведінки передбачають обізнаність не лише державних акторів, а й суспільства про увесь спектр імовірних ризиків, міжсекторну комунікацію, накопичення ресурсів, підготовку до неперервного функціонування.
Зазначені та інші необхідні складники виживання й відновлення під час будь-яких загроз і кризових ситуацій є предметом регулювання національних та міжнародних систем стійкості.
Оскільки українська формула стійкості, як її визначає Національна платформа стійкості та згуртованості (далі — Національна платформа або НП), ґрунтується на цінностях, традиціях (практиках) і людському потенціалі, ми досліджували досвід спільнот та стійкі практики, які реалізують на низовому (grass-root) рівні.
Досліджені, починаючи з 2022 року (а саме відразу після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року), стійкі практики спільнот надали багато матеріалу для аналізу унікальної української формули стійкості, подальшої систематизації напрацювань та формування на їх основі реальної політики стійкості.
Однак ми все ще здебільшого розуміємо український феномен новітньої стійкості інтуїтивно. Українська формула стійкості ґрунтується на опірності, адаптивності та самовідновленні, у цьому процесі засадничу роль відіграють громадські інституції, соціальна, громадянська стійкість суспільних груп. Рефлексії та дотичні державні документи не встигають інтегрувати практичні кейси, а самі кейси без належного аналізу не можуть масштабувати й використати стейкхолдери.
У поданому огляді практик спільнот ми дібрали досвід мобілізації, роботи, взаємодії спільнот з усієї України. Цей досвід дав змогу експертам Національної платформи визначити, що таке стійкість громади, бізнесу, міста, соціального проєкту або галузевого об’єднання.
Наступний крок — зробити стійкі практики помітнішими для стейкхолдерів:
а) експертів і державних акторів різного рівня, які заохочені до формування та реалізації державної політики забезпечення національної системи стійкості;
б) донорів і міжнародних організацій, які прагнуть вивчати феномен української стійкості та підтримувати найкращі практики;
в) інших спільнот, серед яких можуть бути потенційні партнери, що сприятиме кооперації та розширенню мережі.
Дібраний та узагальнений досвід спільнот також дав поштовх для розвитку Національної платформи. За результатами опитування учасників мережі спільнот Національної платформи, їм цікаві участь у відкритих заходах (громадських марафонах, регіональних і національних платформах, а також презентаціях експертних напрацювань); навчальні курси, лекції, тренінгові заняття із заохоченням експертів Національної платформи й міжнародних спікерів; участь у розробленні політики для донесення ідей до стейкхолдерів, а ще присутність на медіамайданчиках.
Спільноти бачать Національну платформу й мережу спільнот активними учасниками процесів формування та реалізації державної політики забезпечення національної системи стійкості, ініціаторами й активними акторами для напрацювання спільних принципів і механізмів стійких практик.
Національна платформа разом із мережею спільнот у межах міжсекторної взаємодії готові експертно та методично підтримати забезпечення національної системи стійкості й допомогти підготувати відповідний кадровий резерв.