Учасницькі практики компенсують обмеження демократії під час війни, – підсумки публічного заходу у Миколаєві
30-31 жовтня 2024 року в Миколаєві відбувся «Форум практик учасницького відновлення громад», партнером якого виступила Національна платформа стійкості та згуртованості.
У форумі взяли участь представники місцевого самоврядування та громадськості ОТГ Миколаївщини, експерти Національної платформи, ГО «Форум розвитку громадянського суспільства», ГС Мережа правового розвитку (LDN) та інші.
Модерував захід регіональний координатор Національної платформи у Миколаївській області Михайло Золотухін.
Впродовж двох днів учасники обговорили широке коло питань – від включення вимірів стійкості та соціальної згуртованості до стратегічних документів та адвокаційних проєктів різного рівня, а також використання інноваційних цифрових інструментів, які посилюють учасницьку демократію на місцях. Під час форуму також презентували успішні практики учасницького формування Планів відновлення та Стратегій громад.
Співзасновники Національної платформи Юлія Тищенко, Володимир Лупацій та Олег Саакян розповіли, як забезпечити управлінську стійкість, безпеку та демократію в громадах під час війни і поділилися методологічними напрацюваннями щодо оцінки ризиків як базового компонента стратегічних документів.
Юлія Тищенко представила результати шести Громадських консультацій з представниками органів місцевого самоврядування (ОМС) та громадянського суспільства, які відбулися у березні-квітні цього року.
У дослідженні брали участь прифронтові, деокуповані та, умовно, «тилові» області. Й попри очевидну різницю викликів, усі вони продемонстрували наявність спільних проблем.
По-перше, це питання спроможності громад, адже коштів вистачає лише на виживання, а не на розвиток. Один з головних ризиків – депопуляція, яке тягне за собою проблеми з людськими та фінансовими ресурсами, відсутність кворуму в ОМС тощо. До того ж в умовах дефіциту коштів виникають типові дилеми, на кшталт: «ремонт доріг чи безпекові заходи?»
Друга спільна проблема – безпека, бо життєдіяльність громад в умовах війни напряму залежить від забезпечення укриттями. Натомість громадам бракує коштів на облаштування великих бомбосховищ, до того ж є нерозуміння як трактувати нові Державні будівельні норми (ДБН). Також гостро стоїть питання безпеки освітніх та медичних закладів.
Мешканці громад переживають стрес через повномасштабну війну, тому ще одна актуальна проблема – ментальне здоров’я на індивідуальному та суспільному рівнях. Крім того, в нових умовах у громадах з’являються точки потенційної напруги. Вона пов’язана насамперед з великою кількістю ВПО, котрі мають особливі потреби й подекуди є носіями відмінної від місцевих мови та культури. Релоковані підприємства часто не відповідають звичному економічному укладу регіону й це теж позначається на відносинах між мешканцями громади.
Великий блок проблем стосується взаємодії між місцевою владою та громадськістю. В умовах війни комунікація почасти обмежена – наприклад, зменшується прозорість публічної інформації, навіть якщо її дозволено оприлюднювати.
Представники громадянського суспільства вважають, що низький рівень довіри до місцевої влади передусім зумовлений саме браком їх комунікації та взаємодії з мешканцями громад. Тому потрібно шукати нові інструменти комунікації. Наприклад, вже зараз досить ефективною є безпосередня взаємодія мешканців невеликих громад з їх головами та старостами.
З низки причин (мобілізація депутатів, їх виїзд за кордон, втеча колаборантів з деокупованих територій тощо) місцеві та обласні ради зіштовхуються з питанням кворуму для ухвалення рішень місцевими й обласними радами. Також місцеве самоврядування зазнає обмежень через запровадження військових адміністрацій (ВА) на обласному та районному рівнях.
Отже ключове завдання у сфері управління – збереження демократичних надбань місцевого і регіонального врядування за допомогою передбачених українським законодавством механізмів участі громадськості у вирішенні місцевих справ.
«Стійкість – дуже конкретна річ», – стверджує Володимир Лупацій. Для побудови стійкості у громадах критично важливою є оцінка можливих ризиків та їх попередження. Аналіз загроз має бути частиною регіональних та місцевих стратегічних документів.
За словами експерта, існує п’ять вимірів для оцінки ризиків щодо стійкості. Це соціальна згуртованість, людська безпека, інфраструктура життєзабезпечення, безперервність управління та залучення громадян, інформаційна безпека.
В умовах певного обмеження демократії під час війни необхідно ширше та системніше впроваджувати учасницькі практики – наприклад, відновити бюджети участі, масштабувати локальні інноваційні проєкти, підтримувати місцеві медіа тощо.
Володимир Лупацій вважає, що оцінка ризиків – перший крок до стійкості, але також певною мірою й запобіжник корупції. Адже оцінювати той чи інший проєкт можливо не лише з суто економічної точки зори. Треба зважати на те, чи сприяє він стійкості громад.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 100 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Цей захід буде організований в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу.