Досвід спільнот: як основа політики національної стійкості
Забезпечення спроможності національної системи стійкості — завдання для стійкого українського суспільства.
Сьогодні під ударом уся країна: і фронт, і тил. Війна продемонструвала, що лише синергія наявних ресурсів держави та суспільства може давати системний позитивний результат. Водночас ефективність управління тиловими можливостями суспільної взаємодії донині спричиняє дискусії.
У лютому 2022 року, так само як у 2014 році, швидка мобілізація мереж волонтерів, громад, підприємців, окремих людей забезпечила критичні потреби людей, які постраждали внаслідок російського вторгнення, та навіть потреби армії. Комплексна національна система стійкості державними акторами лише починає розбудовуватися. Такий стан справ, посилений браком належної комунікації з боку державних акторів, послаблює рівень суспільної опірності у країні.
Вітчизняні та міжнародні розробки в цій сфері, досвід спільнот, про який йтиметься далі, свідчать про особливу цінність для України концепції стійкості як інструменту підготовки держави й суспільства до загроз і кризових ситуацій будь-якої тривалості.
Імовірно, суттєвий чинник, який може зміцнити цілісність тилу та фронту, — широкий суспільний консенсус навколо концепції стійкості. Вітчизняні та міжнародні розробки в цій сфері, досвід спільнот, про який йтиметься далі, свідчать про особливу цінність для України концепції стійкості як інструменту підготовки держави й суспільства до загроз і кризових ситуацій будь-якої тривалості. Ураховуючи, що в тому чи іншому вигляді війна може тривати довго, увесь організм суспільства потрібно перелаштувати на тривалу дистанцію без втрати його функціональності.
Це означає, що, так само як Збройні Сили України, тил повинен бути готовим до довготривалих кризових ситуацій. Як мінімум, сім’ї, спільноти, громади, підприємці, підприємства, органи влади — всі повинні мати протоколи безпеки, де є алгоритми поведінки до, під час та після загрози чи кризових ситуацій будь-якого характеру та тривалості. Такі правила поведінки передбачають обізнаність не лише державних акторів, а й суспільства про увесь спектр імовірних ризиків, міжсекторну комунікацію, накопичення ресурсів, підготовку до неперервного функціонування.
Зазначені та інші потрібні складники виживання й відновлення під час будь-яких загроз і кризових ситуацій є предметом регулювання національних та міжнародних систем стійкості.
Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 14 вересня 2020 року No 392, національну стійкість визначено однією з основних засад стратегії національної безпеки, а запровадження національної системи стійкості включено до основних напрямів зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки.
Попри те, що Концепція забезпечення національної системи стійкості була затверджена в 2021 році (Указом Президента України від 27 вересня 2021 року No 479), державними акторами донині не забезпечені імплементаційні заходи.
Українська формула стійкості, як її визначає Національна платформа стійкості та згуртованості (далі — Національна платформа, або НП), ґрунтується на цінностях, традиціях (практиках) та людському потенціалі. Тому досвід спільнот і стійкі практики, які реалізують на низовому (grass-root) рівні, мають бути ретельно вивчені державними акторами для врахування під час формування й реалізації державної політики забезпечення національної стійкості.
Досліджені Національною платформою стійкості та згуртованості в межах проєкту «Стійкість наживо», починаючи з 2022 року (а саме відразу після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року), стійкі практики спільнот надали багато матеріалу для аналізу унікальної української формули стійкості, подальшої систематизації напрацювань і формування на їх основі реальної політики стійкості.
Однак ми все ще здебільшого розуміємо український феномен новітньої стійкості інтуїтивно. Рефлексії та дотичні державні документи не встигають інтегрувати практичні кейси, а самі кейси, без належного аналізу, не можуть масштабувати й використати стейкхолдери.
В огляді практик спільнот ми дібрали досвід мобілізації, роботи, взаємодії спільнот з усієї України. Цей досвід дав змогу експертам Національної платформи визначити, що таке стійкість громади, бізнесу, міста, соціального проєкту або галузевого об’єднання.