Команда Національної платформи взяла участь у Конференції Стійкості 2.0

Подія зібрала експертів, представників влади, громадських організацій і місцевого самоврядування, щоб спільно обговорити виклики та практики зміцнення стійкості в умовах війни та повоєнного відновлення.

Цьогоріч фокус дискусій — громадська участь, питання ідентичності та розвиток людського капіталу. Саме ці чинники формують основу стійких і згуртованих громад, здатних не лише вистояти, а й розвиватися навіть у найскладніших обставинах.

Учасники конференції говорили про те, як громадам працювати з ветеранами, ВПО, молоддю та жінками, створюючи умови для розвитку та інтеграції. Обговорювали також інструменти міжспільнотної взаємодії, роль і відповідальність місцевої влади та громадських ініціатив у підтримці стійкості, а також практичні рішення для розвитку людського потенціалу.

Стійкість – дуже об’ємний феномен. Й перехід від феномену стійкості до політики стійкості, який відбувається зараз, є ознакою дорослішання нашої держави. Про це розповів співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості, політолог Олег Саакян, виступаючи на Конференції стійкості 2.0 (Конференція стійкості. Формула Стійкості: участь, ідентичність і розвиток людського потенціалу).

Олег Саакян відзначив, що стійкість у її різних аспектах присутня у низці державних документів. Ядро національної системи стійкості складають Стратегія національної безпеки України (2020), Концепція забезпечення національної системи стійкості до 2025 року та План заходів з її реалізації. В деяких областях та громадах пріоритет стійкості включений до стратегій розвитку.

“Ми маємо працювати над екосистемою стійкості для того, щоб окремі практики стійкості, окремі феномени переводити в частину системи, зокрема, за допомогою політик”, – підкреслив політолог.

Він звернувся до “української формули стійкості”, розробленої Національною платформою. Складові формули – це самоорганізація, коли суспільство не покладається на інструкції “зверху” й діє самостійно, самозахист, соціальна згуртованість, співпраця громадянського суспільства та державних інституцій, соціальні інновації як нові практики подолання гострих соціальних проблем, а також цінності демократії і свободи вибору.

Мета та цілі стійкості як політики – вбудувати стійкість у політичний дизайн держави: у культуру прийняття рішень, освіту, стандарти врядування. При цьому, на відміну від підходу Північноатлантичного Альянсу та Європейського Союзу, де стійкість ґрунтується на об’єктності суспільства, яке потрібно “долучати”, в Україні саме суспільство стало суб’єктом творення стійкості, що бере на себе відповідальність.

“Стійкість – це не та тема, в якій можна бути опозицією, бо тоді ви будете в опозиції до суспільства та держави. Це тема, в якій потрібно шукати партнерства. Це тема, в якій потрібна синергія різних рівнів”, – резюмував Олег Саакян.