Ми маємо не лише реагувати на вже наявну кризу, а й передбачати її– підсумки публічного діалогу

24 квітня 2026 року в Одесі відбулося відкрите експертне обговорення «Стійкість під тиском: діалог про ризики та сценарії розвитку Одещини 2026», яке організувала Національна платформа стійкості та згуртованості.

Модерував дискусію співзасновник Національної платформи, політолог Олег Саакян.

Відкриваючи обговорення, співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко зазначила, що сьогоднішній захід присвячений не лише оцінці чинної ситуації, а й передбачає ширшу рамку – роздуми про подальші сценарії та долю всього українського Півдня.

Одещина є прикордонним регіоном, економічним вузлом, багатокультурною спільнотою, яка розвивається під тиском безпекових, соціальних, інфраструктурних та інших ризиків, загартовуючи стійкість. Важливо побачити ризики в їх динаміці та визначити серед них каскадні ризики, коли один збій провокує серію інших.

Виконавча директорка Українського незалежного центру політичних досліджень Валерія Скворцова у вітальному слові підкреслила, що оцінка ризиків – це інструмент для напрацювання ефективних рішень на місцевому рівні.

Під час першої сесії співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій презентував комплексну оцінку регіональних ризиків стійкості та згуртованості, здійснену за підсумками дослідження.

Дослідники використовували багатовимірний підхід до стійкості, беручи до уваги соціальну згуртованість, безпеку, інфраструктуру, управління та залученість, інформаційну стійкість. Відповідно до цих п’яти вимірів було сформульовано 63 питання.

Враховуючи ймовірність ризику та силу його впливу на стійкість, експерти визначили, що на Одещині до «червоної зони» потрапляє 31 ризик із 63.

До списку найбільших ризиків увійшли багатоденний блекаут, порушення централізованого водопостачання, зростання кількості людей, які перебувають у складних життєвих обставинах, тощо. У порівнянні з результатами попередніх досліджень до ТОП-ризиків додалися транспортна ізоляція окремих районів або громад області, втрата доступу до питної води із систем централізованого водопостачання та руйнування дамб, мостів, шляхопроводів.

Якщо розглядати ризики у сфері транспорту та телекомунікацій, то на перший план виходять втрата доступу до інтернету і припинення залізничного сполучення. Щодо довіри, то вона традиційно низька до органів центральної влади, але також знижується і до голів територіальних громад та поліції.

Дослідження зафіксувало зростання соціальної нерівності та кількості безробітних в області. Одещина має чимало економічних можливостей, але на них накладаються безпекові виклики.

У сфері безпеки та антикризової готовності найзначнішим є ризик невідповідності інфраструктури цивільного захисту реальним викликам і потребам населення. Вперше експерти відзначили відсутність на обласному рівні системи оцінювання ризиків стійкості.

Ризики для інформаційного простору не є критичними. Але для Одещини зберігається загроза «інформаційної окупації» (переважно через анонімні Telegram-канали) та фрагментації регіонального інформаційного простору.

Володимир Лупацій представив профіль Одеської області з точки зору унікального поєднання ризиків. Насамперед йдеться про кризу довіри та загрозу «надзвичайної ситуації національного рівня». Також регіону притаманні крихка соціальна згуртованість, зростаюча соціальна нерівність, невоєнні загрози людській безпеці (організована злочинність, незаконна торгівля зброєю та наркотиками), режим обмеженої транспортної доступності до західної частини області та скорочення потенціалу для самовідновлення.

Друга сесія була присвячена реагуванню на дезінформацію та соціальну напругу на регіональному рівні.

Дезінформація становить загрозу національній безпеці та є інструментом порушення прав людини. Так вважає Марія Попова, представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області.

На її думку, ми маємо не лише реагувати на вже наявну кризу, а й передбачати її, використовуючи певні інструменти. Серед них – системний моніторинг суспільних настроїв, який охоплює, зокрема, ситуацію з правами ВПО та національних меншин і фіксує порушення інформаційних прав; швидка та відкрита комунікація з громадськими організаціями і громадянами; міжінституційна взаємодія; просвітницька робота щодо прав людини; робота з вразливими категоріями населення (ВПО, ветерани, люди з інвалідністю).

Ярослава Різникова, заступниця директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, зазначила, що з початком повномасштабної війни інформаційний простір Одещини суттєво змінився: залишився один місцевий телеканал, а регіональних друкованих видань фактично немає.

Спікерка назвала кілька ризиків, які можуть посилити соціальну напругу. Передусім йдеться про протиставлення регіональної ідентичності загальнонаціональній. Особливості Одеси існують, але їх потрібно коректно пояснювати. Ворог маніпулює темою національних спільнот, дискредитуючи українську державу під виглядом їх «захисту», а будь-які вкиди на цю тему викликають сильний емоційний відгук. Подібним чином працюють і спекуляції на мовному питанні. Вихід – розширення доступу до достовірного інформаційного простору.

Інформаційна безпека стосується стану суспільства загалом, а не лише контенту у вузькому сенсі. Про це сказала Лариса Шегида, голова ГО «Центр соціального партнерства» (м. Південне). На тлі зникнення телеканалів та друкованих видань основним джерелом новин стає Telegram, зростає роль неофіційних джерел інформації.

Отже, інформаційний простір зазнає фрагментації – люди отримують інформацію у своїх «бульбашках», а єдиний голос відсутній. При цьому інформаційні ризики не проявляються як гострі кризи – це поступова ерозія довіри.

Февзі Мамутов, голова ГО «Кримські татари Одещини» та депутат Одеської обласної ради, також згадав про новий формат подання інформації. Ми звикаємо до Telegram-каналів, але саме їх ворог найчастіше використовує для дезінформації. Централізовано подолати цю загрозу неможливо, але потрібно пропонувати альтернативу. Наприклад, сторінки та канали громадських організацій паралельно працюють як новинні ресурси.

Для Одещини як прикордонної області також існує ризик того, що люди в Бессарабії та поблизу Придністров’я переважно отримують інформацію з-за кордону.

Наталія Марченко, голова ради з питань ВПО при Одеській міській раді, розповіла, що Одеса прийняла 133 тис. вимушених переселенців – це 13% від загальної чисельності населення міста. Люди адаптувалися, почали працювати, сплачують податки до місцевого бюджету, але найбільшою проблемою залишається житло для ВПО. Наприклад, в Одесі немає відповідної програми. Але, як підкреслила Наталія Марченко, лише отримавши житло, ВПО стають повноцінною частиною громади.

Атомізація інформаційного простору – сучасний світовий тренд, якому неможливо опиратися. Таку думку висловив Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Говорячи про зовнішню комунікацію, він зазначив, що міжнародній спільноті складно пояснювати регіональні особливості. Тому нам потрібен «внутрішній» діалог про національну політичну ідентичність, яка поки що не визначена.

Учасники третьої сесії обговорювали успішні практики співпраці громадянського суспільства, місцевого самоврядування та державної влади задля формування згуртованості й стійкості громад.

Андрій Крупник, директор ГО «Одеський інститут соціальних технологій», доцент Інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», кандидат політичних наук, звернув увагу на те, що зараз відбувається падіння довіри до органів влади на всіх рівнях. Також спостерігається зниження мотивації та вигорання як влади, так і громадянського суспільства.

На думку науковця, потрібна інституціалізація їхньої взаємодії (прикладом можуть бути ветеранські ради, ради ВПО) та організаційно-правове забезпечення народовладдя через включення відповідних положень до статутів громад.

Сергій Саханєнко, професор кафедри публічного управління та регіоналістики Інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», погодився, що модель взаємовідносин влади і громади потребує змін, адже зараз саме публічне управління є найслабшою ланкою в діяльності військових адміністрацій (ВА).

Молоде покоління — фактор суспільної стійкості у перспективі. Так вважає Анастасія Назарчук, член Молодіжної ради при Одеській обласній державній військовій адміністрації, керівник ГО «Інститут відбудови, інновацій та реформ», викладач НУ «Одеська юридична академія». Активна молодь займається волонтерством, впроваджує освітні ініціативи, бере участь у правовому захисті, але водночас існує ризик її відтоку, що призведе до втрати соціального капіталу.

Молодіжні ради функціонують як консультативно-дорадчий орган, але питання, як і чи достатньо вони впливають на ухвалення рішень, залишається відкритим.

Таміла Афанасьєва, депутатка обласної ради, керівниця КУ «Грантовий офіс «Одеса 5Т», голова Одеської обласної ради миру, зазначила, що громадські організації мають можливість комунікувати з органами влади, але на отримання результату можуть піти роки. Крім того, якість результату напряму залежить від спроможності, мотивації та професіоналізму представників громадянського суспільства.

Олексій Морозов, голова ГО «Безбар’єрні», співавтор концепції правового регулювання соціалізації військовослужбовців України, кандидат юридичних наук, погодився, що громадянське суспільство має підтримувати зв’язки з владою заради результату. Прикладом є поширення послуг «соціального таксі» на мешканців передмістя Одеси — це вдалося завдяки об’єднанню громадськості, бізнесу і влади.

Спікер підкреслив, що в нових реаліях більшає ветеранів та людей з інвалідністю, отже, середовище потрібно адаптувати під них, а не їх — під існуюче середовище. У суспільстві має поширюватися культура інклюзивності.

Наталія Білак, магістр права, кандидат юридичних наук, член Національної спілки журналістів України, радниця голови Одеської районної ради, співзасновниця благодійної організації «БФ «Благодійний рух «Юкрейн», вважає, що консультативно-дорадчі органи при місцевій і державній владі, а також експертні ради дозволяють громадськості брати участь в управлінні. Новітня тенденція — формування спеціальних відділів із залучення інвестицій у відбудову, що позитивно впливатиме на стійкість громад.

Про ризик централізації влади, яка «сховалася» за військовими адміністраціями (ВА), розповів Юрій Ямковой, заступник виконавчого директора Одеського РВ АМУ, експерт з питань місцевого самоврядування, муніципального права та управління. Нормативна база не змінилася, але змінилися взаємовідносини. Голови ВА вважають, що мають право наказувати головам громад, а також не звітують про використання коштів громади. Це становить ризики для інституту місцевого самоврядування.

Під час обміну думками наприкінці заходу учасники ще раз акцентували, що наша перевага та запорука стійкості — у горизонтальних зв’язках, тому потрібно долати «об’єктне» ставлення до громадян.

Підсумовуючи дискусію, Володимир Лупацій підкреслив, що централізація в умовах війни неминуча, але водночас продовжують діяти інструменти консультативної демократії. Замість одностороннього інформування громадськості потрібні всебічна комунікація та залучення. І тут виникає питання, як перейти від громадського активізму до соціальних інновацій як складової системи стійкості.

Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018 року. Стратегічними пріоритетами Платформи є зміцнення стійкості держави та суспільства, розвиток згуртованості та національної єдності. За час своєї діяльності Платформа провела понад 120 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях за участі провідних українських і міжнародних експертів у сферах миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції та соціальної згуртованості.