Навіщо РФ проводить «голосування» на тимчасово окупованих територіях. Колонка Юлії Тищенко на NV
За задумом, парламентське голосування мало продемонструвати, що українські території нібито остаточно інтегровані до РФ
Так звані «вибори» до Держдуми РФ є черговою спробою вбудувати тимчасово окуповані українські території в російський політичний простір і надати захопленню земель чергову видимість легітимності, а також використати фальсифіковані голоси на ТОТ для створення «подушки» безпеки, суттєво посилюючи інструменти фальсифікації загальних результатів.
РФ сформувала на українських ТОТ 11 т. зв. одномандатних округів: АР Крим — 3, Севастополь — 1, Донецька область — 3, Луганська область — 2, Запорізька область — 1, Херсонська область — 1.
Заявлену ЦВК РФ кількість виборців неможливо верифікувати — вона може бути істотно завищена. У Донецькій області декларується понад 1,6 млн виборців, у Луганській — понад 1,2 млн, на ТОТ Херсонської області — приблизно 381 000, Запорізької області — майже 446 000. У Криму окупаційна адміністрація нараховує 1 466 973 особи, які можуть голосувати, у Севастополі — 343 555.
Загалом РФ говорить про п’ять з половиною мільйонів осіб — це практично 5% від загальної кількості виборців у російській федерації. За виборчого бар’єра у 5% такий масив дорівнює електоральній вазі великої політичної партії. Однак ці 5% перебувають у зоні окупації, без незалежного спостереження, тому Кремль може використовувати їх як своєрідний «резервний фонд» голосів.
Очікується, що явка буде завищена, щонайменше, до 65−70%, а більшість голосів — приписана «Єдиній Росії». У федеральному партійному списку цієї партії є 26 кандидатів, які зараз живуть, працюють або обіймають посади на українських ТОТ. Частина з них прибула з РФ. Щонайменше, 15 осіб у федеральних списках КПРФ також пов’язані з ТОТ. Такі кандидати є в кожній допущеній до виборів російській партії. Це дає змогу Москві створювати видимість представництва окупованих регіонів, хоча фактично добір кандидатів повністю контролюється російською владою.
За задумом керівництва РФ, парламентське голосування має завершити повний «виборчий цикл» та продемонструвати, що українські території нібито остаточно інтегровані до РФ. Насправді «обрання» одинадцяти депутатів в одномандатних округах на ТОТ і голосування за партійними списками підважує легітимність самої Держдуми, оскільки частина її складу формуватиметься внаслідок незаконного процесу.
Як підкреслює МЗС України, поширення російського виборчого процесу на ТОТ є грубим порушенням суверенітету й територіальної цілісності України та норм міжнародного права. Присутність іноземних спостерігачів не змінює незаконного характеру голосування і не може бути підставою для визнання його результатів.
Агітаційна кампанія спирається на мілітарну риторику: голосування за провладні партії подається як підтримка продовження війни проти України, тоді як єдину легальну партію з антивоєнною позицією — «Яблуко» — показово зняли з реєстрації. Паралельно пропаганда протиставляє російську «демократичність» Україні та просуває наратив про «стрімкий розвиток нових регіонів». Картинка добробуту створюється через дрібні соціальні проєкти, хоча більшість ТОТ потерпає від руйнувань, браку води, відключень електроенергії та зростання безробіття. Участь у голосуванні фактично перетворюється на неформальний «пропуск» до соціальних благ, що посилює залежність людей від окупаційних адміністрацій.
Підготовка до «виборів» одночасно є інструментом збору персональних даних і контролю. Квартирні та дворові обходи фактично виконують функцію перепису дорослого населення, сприяють примусовій паспортизації та дають змогу оновити реєстри чоловіків для можливої мобілізації після голосування. Інша прихована мета — «стрес-тест» окупаційного апарату: Кремль перевіряє здатність місцевих адміністрацій забезпечити спущені згори показники явки 65−67% і підтримки «Єдиної Росії» від 70%, а також визначає, кого з колаборантів залишити при посадах, а кого замінити приїжджими російськими управлінцями.
Ключові ризики та наслідки
Москва використовуватиме сам факт голосування, присутність лояльних іноземних спостерігачів і заявлену явку як аргумент на користь визнання окупації. Навіть часткове прийняття такої рамки послаблюватиме політику невизнання та створюватиме небезпечний прецедент легітимації територіальних захоплень через контрольовані виборчі процедури.
Включення представників від ТОТ до Держдуми поширює незаконність процесу на діяльність російського парламенту та його рішення щодо війни, окупації й примусової інтеграції. Водночас, Москва намагатиметься представити цих депутатів як законних представників населення України.
Зібрані під час обходів дані можуть бути використані для переслідування нелояльних мешканців, примусової паспортизації, мобілізації та подальшого контролю за доступом до виплат і послуг. Тиск щодо примусової участі поглиблюватиме атмосферу страху та недовіри всередині громад.
Росія прагне використати формальну участь людей у «виборах» як доказ їхньої політичної лояльності. Це створює ризик стигматизації мешканців ТОТ після деокупації, тому Україні важливо заздалегідь розмежовувати організацію незаконного голосування та свідому співпрацю з окупантами, з одного боку, й участь під примусом або через залежність від окупаційної адміністрації – з іншого.
Головне завдання України — не лише заявити про незаконність російського голосування. Навіть формальна, «намальована» участь частини мешканців не означає добровільного визнання російської влади, адже в умовах окупації, тиску, інформаційних обмежень і залежності від окупаційних адміністрацій можливість вільного політичного вибору принципово порушена.
Міжнародна комунікація має бути чіткою: це голосування не створює нового політичного факту, не змінює міжнародно визнаного статусу територій, не легітимізує окупацію і не надає права «депутатам» представляти місцеве населення.
Текст статті на сайті NV