Під час війни неможливо зробити стійким одне місто – стійкість має поширюватися на весь регіон та на всю країну, – підсумки відкритого обговорення
22 квітня 2026 року у Миколаєві відбувся публічний діалог «Як посилити стійкість Миколаївщини: від оцінки ризиків до спільних дій», який організувала Національна платформа стійкості та згуртованості.
Модерував захід регіональний координатор Національної платформи у Миколаївській області Михайло Золотухін.
«Завдяки стійкості ми вижили і працюємо», — сказав ректор Чорноморського національного університету ім. Петра Могили Леонід Клименко у вітальному слові. Він розповів, що в університет влучило п’ять ракет, але співробітники та студенти за пів року самі відновили будівлю.
Співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко зауважила, що результати оцінки ризиків для Миколаївщини, про які йтиметься далі, варто враховувати під час підготовки стратегічних документів на різних рівнях. Насамперед слід зважати на зростання безпекових викликів, загроз для інфраструктури та дефіцит комунікації між владою і громадськістю.
Валерія Скворцова, виконавча директорка Українського незалежного центру політичних досліджень, відзначила, що залучення місцевих експертів до оцінки ризиків дозволяє напрацювати дійсно ефективні рекомендації.
Пріоритетами розвитку Миколаївщини є стійкість та безпека, а підсумки дослідження з оцінки ризиків враховуватимуться у новій стратегії на 2028–2034 роки. Про це сказала у вітальному слові Світлана Шаповалова, начальниця відділу з питань територіальної організації влади та місцевого самоврядування управління регіонального розвитку та інвестицій департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської ОВА.
Миколаївщина стикається з багатьма викликами у сфері стійкості, але також має значний досвід реагування на них, яким може поділитися. Так вважає Дмитро Фалько, секретар Миколаївської міської ради. Водночас він зауважив, що під час війни неможливо зробити стійким один будинок або навіть місто – стійкість має поширюватися на весь регіон та на всю країну.
Максим Кашуба, начальник Миколаївської районної військової адміністрації, зазначив, що стійкість та згуртованість – це конкретні інструменти. Наприклад, до них належать реєстр пошкодженого і зруйнованого майна, пункти незламності, підтримка ветеранів помічниками, захист об’єктів критичної інфраструктури тощо.
Під час першої сесії співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій презентував результати оцінки ризиків у регіоні. У дослідженні використовувався багатовимірний підхід. Зокрема, враховувалися соціальна згуртованість, безпека, інфраструктура, управління та залученість, інформаційна стійкість.
Для п’яти пілотних регіонів у зону небезпеки в середньому потрапили 30 ризиків із 63. Для Миколаївської області цей показник трохи нижчий – 24 із 63. Щоб визначити найбільші виклики, експерти оцінювали ймовірність певного ризику та його вплив на стійкість.
Згідно з дослідженням, інфраструктурі життєзабезпечення загрожують багатоденні блекаути, відсутність доступу до питної води та централізованого водопостачання, відключення мобільного зв’язку і втрата доступу до інтернету. За словами Володимира Лупація, останній ризик знижує психологічну стійкість, адже викликає в людей відчуття покинутості та ізольованості.
Аналіз рівня довіри до політичних інститутів показав, що громадяни найбільше не довіряють центральній владі, але на Миколаївщині показник довіри до голів територіальних громад також наближається до «червоної зони».
На довіру до політичних інститутів суттєво впливає викривлення інформаційного простору. Для Миколаївщини значним є ризик «інформаційної окупації», яка просувається через російське телебачення та радіостанції. Також небезпеку становить ризик домінування російських наративів в обласних соціальних мережах – насамперед у Telegram-каналах.
Якщо оцінювати ризики для ідентичності, згуртованості та добробуту, то тут домінує зростання кількості людей у складних життєвих обставинах та безробіття. Оцінка безпеки й антикризової готовності демонструє актуальність мінної небезпеки, а також ризик корупції в оборонному секторі.
На думку експерта, головне – брати до уваги так звані «каскадні ризики», коли один збій провокує серію інших. Як частина національної системи стійкості, оцінка ризиків має відбуватися на постійній основі. Для цього слід створити Центр оцінки ризиків. Крім того, варто звертатися до міжнародних партнерів з ЄС, щоб оцінка ризиків була включена до програм технічної допомоги Україні.
Заступник директора – керівник центру економічних і соціальних досліджень НІСД, доктор економічних наук Ярослав Жаліло представив рішення для економічної стійкості Миколаївщини в умовах високих безпекових ризиків.
Експерт наголосив, що стійкість є інструментом збереження і зміцнення людського та соціального капіталу країни, регіону, громади. Акценти політики стійкості — умови життя, зайнятість, залученість.
Сьогодні ворог намагається руйнувати стійкість, використовуючи потенційні лінії розриву всередині суспільства. Отже, ми маємо ідентифікувати ці лінії, враховуючи цільові (уразливі) соціальні групи –ветеранів та їхні сім’ї, ВПО, проблемні громади, громади з обмеженим самоврядуванням, дітей та молодь, літніх людей.
Експерт підкреслив, що суспільна стійкість базується на адаптивності економічного розвитку регіону. Тут потрібно зважати на три треки: зміну економічної географії (з акцентом на північні громади Миколаївщини, які більш віддалені від зони бойових дій); кадрове забезпечення в умовах високих безпекових ризиків, для чого важливе реалістичне уявлення про ринок праці; визначення «стартових» галузевих пріоритетів.
До останніх передусім належать економічні сектори з жорсткими конкурентними перевагами. Для Миколаївщини – це агросектор та агропереробка, морегосподарський комплекс, альтернативна меліорація, аграрне та енергетичне машинобудування, виробництво будівельних матеріалів.
Політика стійкості має забезпечуватися інституційно. Місцева влада здебільшого вирішує поточні питання, отже, для формування стратегічних векторів потрібна Агенція регіонального розвитку. Слід оптимізувати реалізацію стратегічних документів через плани впровадження, а також залучати міжнародну підтримку під конкретні цілі.
У другій частині дискусії учасники обговорювали політику стійкості, зокрема рекомендації до регіональних і місцевих рішень.
Валерій Вєтров, член експертно-громадської ради виконавчого комітету Миколаївської міської ради, президент коаліції «Миколаївська регіональна платформа реформ», порушив питання про те, наскільки ми як громадяни готові професійно співпрацювати з владою. Експерт запропонував проводити подібні зустрічі представників влади і громадянського суспільства щоквартально, а також обговорювати галузеві питання. Це і є системний підхід.
До кризи важко підготуватися за документами і протоколами — доводиться діяти відповідно до ситуації, тому важливі навички, а не плани. Про це сказала Вікторія Бальцер, секретар Вознесенської міської ради. На її думку, потрібно ідентифікувати загрози (насамперед каскадні), а також створити команди для визначення різних сценаріїв реагування на кризи.
Стратегічне планування — це певна домовленість між різними стейкхолдерами щодо того, куди ми рухаємося. Для Вознесенська головними напрямами є економічне відновлення, інклюзія, енергонезалежність та енергоефективність.
Ольга Хлівна-Андрєєєва, начальниця відділу економічного розвитку Новоодеської міської ради, розповіла про те, на подолання яких ризиків спрямовуються ресурси громади. Це продовольча безпека, відтік молоді й, у перспективі, дефіцит кадрів, а також закриття лікарень.
Віктор Сікаленко, директор «Центру навчання і освіти дорослих “Південь”», керівник проєкту КУ Миколаївської міської ради «Агенція розвитку Миколаєва», вважає, що в громадах потрібно створювати «кластери» з аналізу ризиків для розробки стратегій. Донори не закриють повністю цю потребу.
Голова правління ГО «Еко Оберіг-Миколаїв» Лариса Леонова розповіла про прогалини в оцінці безпекових ризиків, які включають природні, інфраструктурні, техногенні, гуманітарні та соціальні ризики. Ризики інфраструктури, гуманітарні та соціальні ризики охоплені чинною політикою. Натомість природні та техногенні ризики оцінюються окремо, і тут виникає розрив. Також не відстежуються каскадні ризики.
Отже, необхідно впровадити інтегровану аналітичну модель для оцінки ризиків, моделювання сценаріїв та раннього попередження.
Підсумовуючи обговорення, Ярослав Жаліло відзначив, що державна стратегія регіонального розвитку має формуватися знизу догори. А це означає, що регіонам потрібна власна стратегічна візія. Стратегія не вичерпується питанням інвестицій: вона не про те, куди ми витратимо гроші, а про те, де їх візьмемо та як будемо взаємодіяти задля економічної стійкості.
Володимир Лупацій також вважає, що регіонам необхідна проактивна позиція — зокрема, це стосується стратегічного позиціонування Миколаївщини, на основі чого будуть розроблені пропозиції області до державних політик.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018 року. Стратегічними пріоритетами Платформи є зміцнення стійкості держави та суспільства, розвиток згуртованості та національної єдності. За час своєї діяльності Платформа провела понад 120 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях за участі провідних українських і міжнародних експертів у сферах миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції та соціальної згуртованості.