“Після Нюрнбергу, Україна є першою, хто має відшукати свій формат правосуддя для воєнних злочинців”, – підсумки дискусії Національної платформи

22 листопада 2022 року Національна платформа стійкості та згуртованості провела відкриту дискусію “Спеціальний міжнародний трибунал над росією: що варто знати”. 

Як пояснила співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко, тема дискусії була обрана невипадково, оскільки відновлення справедливості пов’язане зі стійкістю і без покарання за злочин агресії неможливий стійкий мир. На її думку, українському суспільству наразі відомі дуже загальні речі про міжнародне правосуддя, тож важливо розповісти, що робить Україна для притягнення до відповідальності представників держави-агресора.  

Модераторка дискусії, правозахисниця і консультантка Ради Європи Ольга Веснянка звернула увага на резолюцію Генеральної Асамблеї НАТО про визнання росії державою-терористом, а також рішення суду в Гаазі щодо збиття малазійського “Боїнгу”. Це важливі кроки на шляху до покарання агресорів і вони ще більше актуалізують тему обговорення.

Під час дискусії міжнародні експерти, народні депутати України, представники профільних громадських організацій обговорили, чому задля відновлення справедливості нам слід наполягати на створенні Спеціального міжнародного трибуналу, хто нам у цьому допоможе та як співпрацювати з іноземними партнерами. 

Головне питання, на яке відповідали учасники, полягало в тому, чи варто створювати окремий орган, якщо, приміром, існує Міжнародний кримінальний суд. 

Артур Гебаль, голова політичного відділу делегації ЄС в Україні, зазначив, що нові виклики потребують нових відповідей. Міжнародна практика не має напрацювань щодо покарання винних у здійсненні гібридної агресії. Міжнародний кримінальний суд не володіє відповідною юрисдикцією. Тому слід шукати інші формати. 

Цю ж думку підтвердив Антон Кориневич, Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України. Злочин агресії проти України з боку росії з правової точки зору є первинним. Саме його має визнати Спеціальний трибунал. 

Це означає, що покарані будуть не лише безпосередні виконавці, але й вище військово-політичне керівництво. Державу як таку складно притягнути до відповідальності, але трибунал, маючи докази воєнних злочинів, зможе судити злочинців всіх ланок. Такий трибунал дозволить оминути імунітет, який є в Путіна та його оточення. 

Марія Мезeнцева, народна депутатка України й голова постійної делегації України в ПАРЄ, розповіла, що наразі задокументовано понад 67 тисяч воєнних злочинів, але “материнський злочин” – саме агресія проти нашої країни. Для його визнання й потрібен Спеціальний трибунал. Наш кейс потрібно розглядати окремо. Що не скасовує розподілення повноважень між трибуналом та Міжнародним кримінальним судом.

Кожна агресія – насамперед злочин лідерів держави, що напала на іншу. Тому треба винаходити щось на кшталт Нюрнбергу, щоб засудити їх. Так вважає Філіп Сендс, професор права в Університетському коледжі Лондона.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко наголосив, що їх організація займалася документуванням злочинів, починаючи з 2014 року, що було дуже не просто за позиції росії “нас там нєт”. Але зібрані факти тепер, під час великої війни, дозволяють доказово відповісти, що таке злочин агресії.

Україна потребує міжнародної політичної підтримки, бо вона стане підґрунтям для відповідного юридичного мандату. Водночас наша країна має ратифікувати Римський статут. 

Слідча практика ведеться з 14-го року і сьогодні ми маємо десятки тисяч доказів для кримінальних справ. Крім того, власні розслідування проводять інші країни – їх вже 18. Про це розповіла Зера Козлиєва з офісу Генерального прокурора України. Нам дуже важлива міжнародна підтримка і вона є: це й консультативна група при Генпрокуратурі й слідчі мобільні групи. 

Наразі ведуться переговори щодо створення в Україні офісу Міжнародного кримінального суду. 

Під час другої панелі йшлося, головним чином, про справедливість для жертв. Завдяки яким інструментам її досягти? 

Відповідь та ж: треба створювати власну модель. Свідомі обстріли громадських об’єктів, депортація дітей, полон цивільних – це виклик для всієї Європи.

Олександра Романцова, виконавча директорка “Центру громадянських свобод”, співзасновниця ініціативи “Трибунал для Путіна”, наголосила: “Україна має точно знати, що це унікальна ситуація, де нам потрібно виступити лідерами. Бо коли ми говоримо про трибунал проти агресії, треба пам’ятати, що такий був лише один раз. Після Нюрнбергу Україна має сили та наснагу включити в актуальний арсенал міжнародного правосуддя новий спосіб оцінки злочину агресії”. 

Для чого це потрібно? Щоб, знову ж таки, покарати верхівку держави-агресора. Національна юрисдикція не дасть такої можливості. Але люди, які втратили близьких та домівки, безперечно заслуговують на це. Такими є визначальний аргумент створення Спеціального трибуналу на думку Олени Хоменки, народної депутатки та делегатки ПАРЄ.

Громадський активіст Ігор Козловський вважає, що у всіх розслідуваннях слід зважати на системний характер репресій. Це створення атмосфери залякування на тимчасово окупованих територіях, доноси, незаконні затримування людей, допити та тортури. Ця схема відтворюється повсюди, куди заходить росія. Важливо, щоб світ побачив ці злочини.

До відповідальності також мають бути притягнути пропагандисти. Довести, що саме їх слова призвели до злочинних наслідків, буде досить складно. Але якщо їх розглядати частиною спільної системи влади, покарання наступить. 

Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 70 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості в конфлікті шляхом діалогу”.