Проти України триває війна на виснаження, тому нам потрібно зміцнювати власну стійкість і працювати на випередження, – підсумки відкритого обговорення

28 лютого 2023 року Національна платформа стійкості та згуртованості провела відкрите обговорення “Рік стійкості: як Україна вистояла, що очікує нас попереду?”.

“Яким є досвід, що має залишитися з нами надалі після цього трагічного, але звитяжного та героїчного року?”- запитав модератор заходу, співзасновник Національної платформи Олег Саакян.

Учасники дискусії дали відповідь на це питання з точки зору безпекової, економічної та інформаційної стійкості, а також стійкості громадянського суспільства і громад. Адже українська формула стійкості насправді багатовимірна.

Учасники дискусії дали відповідь на це питання з точки зору безпекової, економічної та інформаційної стійкості, а також стійкості громадянського суспільства і громад. Адже українська формула стійкості насправді багатовимірна. 

Професіоналізм ЗСУ виявився набагато більшим, ніж очікувала світова спільнота. Але водночас треба бути свідомими ризиків. Про це сказав Андрій Загороднюк, голова правління Центру оборонних стратегій, ексміністр оборони України (2019-2020). 

Один з головних ризиків – війна на виснаження. Цей шлях росія обрала ще в червні минулого року. Тепер, крім війни на полі бою, триває війна ресурсів. І в України їх об’єктивно менше. 

Країна-агресор також розраховує на “виснаження” Заходу з точки зору військової допомоги. Насправді західна коаліція готова підтримувати нас аж до перемоги, але ми теж маємо робити кроки зі свого боку. Наприклад, налагодити виробництво боєприпасів. Реальним механізмом для цього може стати ленд-ліз промислового обладнання. Це вигідно й виробнику, який шукає нові ринки, й, безперечно, нам. Але для подібних проєктів потрібна відповідна індустріальна політика. 

Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло назвав п’ять так званих “якорів економічної стійкості”. 

По-перше, це розгалужена система підприємництва, яка під час війни забезпечує робочими місцями, продовжує надавати якісні послуги тощо. По-друге, ефективна система комунікації. Йдеться не лише про транспортні шляхи, але й про телекомунікації, інтернет. Решта “якорів” – сила громад після децентралізації, організоване громадянське суспільство, що частково “перебрало” на себе функції державних інститутів, та відкритість країни, яка, зокрема, проявляється у євроінтеграційних прагненнях. 

Але за кожним пунктом також приховуються виклики. Приміром, вести бізнес as usual буде великою помилкою та викликом економічній стійкості. Замість традиційних практик потрібно впроваджувати нові бізнес-моделі. А “тут і зараз” – думати, як компенсувати підприємцям витрати воєнного часу: на альтернативні засоби електрики, ускладнену логістику, релокацію та інше. 

Ключова складова української стійкості – громадянське суспільство з його здатністю до опору та адаптації. Так вважає співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко. 

На жаль, громадські ініціативи (як і суспільство в цілому) були “натреновані” відповідати на військові загрози ще з 2014 року, але саме ці моделі реагування стали у нагоді після повномасштабного вторгнення. 

Водночас суспільні ініціативи потребують підтримки – не точкової, а системної та інституційної . Це важливо не лише для нас, але й для Європи. Українські унікальні практики стійкості відкривають можливості для інших і стають своєрідним “експортним продуктом”.

Українська стійкість – феномен, що формувався не одне століття, бо ми змогли пронести ідею власної державності крізь періоди її фактичної відсутності. Цю думку висловила Ольга Лимар, виконавча директорка Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ. 

У війну ми увійшли з досвідом двох Майданів, які довели, що громадянське суспільство здатне змінювати систему та професійно допомагати державним інститутам у перехідний період. Нинішня демонстрація стійкості та віра понад 94% українців в перемогу є позитивним сигналом для наших союзників. Ставки настільки високі, що в України немає іншого вибору, ніж перемогти. 

Соціологиня та координаторка Національної платформи у Харківській області Юлія Біденко спробувала узагальнити, що впливає на стійкість громад. 

Перш за все, успішна децентралізація призвела до того, під час повномасштабної війни місцеві лідери взяли на себе відповідальність й мали ресурси для здійснення необхідних кроків.

Інший фактор – змінення української ідентичності. Сьогодні на першому місті – громадянська ідентичність, далі йде регіональна і локальна, а потім – європейська. Саме синтез громадянської та локальної ідентичності спонукав людей об’єднуватися, щоб боронити свою землю. 

Юлія Біденко також підтримала інших учасників дискусії, що українська стійкість була би неможлива без розвиненого громадянського суспільства. Велика кількість grass-root ініціатив, які існували на час вторгнення, допомогли швидко побудувати ланцюжки для евакуації та доставки гуманітарної допомоги.

А ось Дмитро Золотухін, керівник напряму інформаційного моніторингу та розвідки Інституту інформаційної безпеки, екс-заступник міністра інформаційної політики України, говорячи про інформаційну стійкість, наголосив здебільшого на її уразливості. Наразі зусилля держави сконцентровані на протидії дезінформації, але два відповідних центри не допомагають повною мірою. Бо потрібно діяти не реактивно, а на упередження – розбудовувати інформаційний простір, просувати власні порядок денний та контент.

Підсумки відкритого обговорення підбив співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій.

Стійкість – наш бренд, адже Україна є “полігоном” тестування інтегральної стійкості. Ми маємо різноманітні стійкі практики, але вони не інституціоналізовані. Отже, вважає експерт, на часі побудова екосистеми стійкості з відповідною програмною політикою. 

Ще один важливий момент – усвідомлення того, що стійкість неможлива без соціальної згуртованості. В її зміцнення потрібно інвестувати так саме системно, як в безпеку та оборону. 

Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 70 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості в конфлікті шляхом діалогу”.