Псевдовибори на тимчасово окупованих територіях дають підстави говорити не лише про їх невизнання, але й про нелегітимність, – підсумки прес-конференції

19 березня 2024 року в “Укрінформі” відбулася прес-конференція на тему “Псевдовибори рф на тимчасово окупованих територіях: впровадження спроби анексії всупереч міжнародній безпеці та міжнародному праву. Ключові наслідки”, організована Національною платформою стійкості та згуртованості.

Те, що відбулося, важко назвати навіть “псевдовиборами”, вважає співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко. У форматі одночасного проведення виборів на ТОТ АР Крим, м. Севастополь, тимчасово окупованих територій півдня та сходу України так звані “вибори” відбулися вперше. Якщо підсумувати декларовані дані країни-окупанта, які неможливо верифікувати, у них нібито взяли участь майже 6% від загальної кількості виборців у рф. Фактично це був примус до інтеграції, що суперечить міжнародному праву. 

Із самого початку організації т.зв. виборів, на рівні російських окупаційних федеральних структур було ухвалено рішення про приховування даних, зокрема, щодо складу т.зв. виборчих комісій, списків виборців. Дозволялося вільно переміщувати бюлетені, а власне голосування виявилося розтягнутим у часі – воно розпочалося ще у лютому, у різних областях по різному. Працювали так звані “мобільні дільниці” у супроводі озброєних людей. Загалом залучення військових стало безпрецедентним. 

Псевдовибори виявилися ще одним фільтром лояльності до окупаційної влади, адже відмова від участі могла тягнути за собою репресивні наслідки з боку окупаційних силових структур.

“Право голосувати” отримали навіть особи, що навіть не мають паспортів країни-окупанта. Згідно з рішенням російської ЦВК, взяти участь у псевдовиборах було можливо й за українським паспортом. Головним завданням рф стало створення картинки про “масову підтримку воз’єднання”. При цьому усі дані вказують, що й явка, й потенційний перелік виборців були явно завищені. 

У Криму псевдовибори супроводжували “народні гуляння”, дозволялося голосування онлайн, а бюлетенів було надруковано більше, ніж загалом є виборців. Роль “міжнародних спостерігачів” грали представники, наприклад, Сирії та деяких радикально правих європейських партій. Зрозуміло, що псевдовибори перетворилися на “чорну діру” фальсифікацій.

Тому, вважає Юлія Тищенко, є всі підстави говорити не лише про їх невизнання, але про нелегітимність – можливо, за “білоруською формулою”. 

Єдиний стандарт, який був дотриманий на псевдовиборах – це загальне виборче право. Але воно було настільки “загальним”, що до голосування допускалися люди не лише з іншим громадянством, але й взагалі без нього. Про це сказав Мирослав Лаврінок, аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини. 

Фактично українці на ТОТ не мали можливості відмовитися від участі у псевдовиборах – це був тотальний примус. Отже їх учасникам не загрожує покарання з боку України. Інша справа – організатори. Їм може бути пред’явлено звинувачення в колаборації з ворогом, але кожний випадок розглядатиметься індивідуально. Приміром, бюджетники, яких залучали до “виборчого” процесу не мали вибору. Їм загрожувало звільнення, а то й гірші наслідки.

Псевдовибори мали на меті імітувати включення “нових громадян” у суспільно-політичне життя рф. Крім пропагандистського значення, це несе й цілком реальну небезпеку для наших співгромадян на ТОТ – зокрема, росія може їх мобілізувати.

Псевдовибори – це примус проявити лояльність, підтверджує Дементій Бєлий, регіональний координатор Національної платформи у Херсонській області. Але, за його словами, це не є чимось унікальним. 

За 18 місяців окупації подібних кампаній було декілька. Першим став псевдореферендум, проведений у вересні 2022 року. Весною 2023 року на окупованих територіях почали створювати відділення всеросійських парламентських політичних партій й була проведена друга велика електоральна кампанія, так звані праймеріз “Єдиної Росії”. У вересні 2023 року під час так званих “муніципальних виборів”відбулося вдосконалення методів примусу та залучення громадян.

Президентські псевдовибори виконували три головних пропагандистських завдання. По-перше, створювали резерв колаборантів, які, на відміну від минулих разів, вже публічно демонстрували обличчя. По-друге, це був вже згаданий примус до прояву лояльності. рф розганяла фейк про те, що “виборці відтепер є для України зрадниками”. По-третє, відбулася чергова фільтраційна кампанія, адже ігнорування “виборів” – це прояв громадянської позиції. 

Псевдовибори позиціонували на ТОТ як “свято” та безальтернативне бачення “майбутнього з росією”. На думку Дементія Бєлого, вони дуже нагадували середньовічне “присягання на вірність царю-батюшкє”. Але насправді це була брутальна кампанія з порушення прав людини. 

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ, керівник Центру дослідження росії, вважає, що за визнанням нелегітимними цих виборів (і не лише на ТОТ, а загалом у рф) міжнародна спільнота має зробити наступний крок – визнати нелегітимним й того, кого “обрали”. Так, МЗС Німеччини вже заявив, що не ставитиме жодного означення перед прізвищем путіна. 

Можливо, це є початком загальної тенденції. Натомість, з іншого боку, Захід продовжує вважати, що з порушником міжнародного права треба грати за правилами цивілізованого світу. Деякі побоюються, що “росія звернеться до суду”, але за чинних обставин державу-терориста треба взагалі позбавити права користуватися демократичними інститутами. 

Ми теж маємо зробити висновки. У питаннях безпеки не може бути “порадників” і “гарантів” – слід покладатися на себе і відстоювати насамперед власні інтереси. 

Псевдовибори стали своєрідною “спеціальною воєнною електоральною спецоперацією” і нам потрібно на це реагувати, підсумував дискусію політолог і співзасновник Національної платформи Олег Саакян. 

Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 90 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості в конфлікті через діалог”.