“Розпад росії – невідворотній процес”, –підсумки відкритого обговорення
4 квітня 2023 року Національна платформа стійкості та згуртованості провела відкрите обговорення “Україна перед обличчям зовнішніх викликів”.
Відкриваючи обговорення один зі співзасновників Національної платформи Володимир Лупацій зауважив, що одним з ключових чинників стійкості є оцінка ризиків та загроз. Маємо бути їх свідомими, щоб побудувати стійку безпеку, стійку державу і стійке суспільство.
Про те, чого очікувати світу і Україні в ньому у найближчі 15-20 років, докладно розповів секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов. Він спирався на дослідження “Глобальні тенденції розвитку світу до 2040 року”, підготовлене на основі понад 40 міжнародних документів і доповідей.
Дослідження містить прогнози за декількома ключовими напрямками: демографія, довкілля, енергоресурси, економіка, робоча сила, розвиток технологій та загальні трансформації світу, що стрімко змінюється. Й одним з факторів змін є Україна.
За словами Олексія Данілова, зараз більшість прогнозів переписуються через те, що Україна виявилася стійкою й вистояла попри песимістичні очікування західних країн та їх розвідок. До 24 лютого 2022 року Захід не сприймав нашу державу як європейську, фактично вона лишалася частиною так званої “ЄвроАзії” під протекторатом росії. Але зараз ставлення докорінно змінилося – опір України став шоком для партнерів.
Фіона Гілл, старша наукова співробітниця Інституту Брукінгса (Вашингтон) та колишня радниця президента США, переконана, що стійкість України залежить у тому числі від того, як ми будемо презентувати назовні. Адже у світі вистачає країн (особливо у Південній та Латинській Америці), які досі вважають, що з росією воюють США та НАТО. Тому нам потрібно змінювати наративи й вести багатовекторну дипломатію, беручи до уваги не лише західний, а й глобальний контекст.
Аналітик Стокгольмського центру вивчення Східної Європи Шведського інституту міжнародних відносин Андреас Умланд згодний, що Україні потрібно випробовувати різні формати і союзи для посилення безпеки, але також – просувати певні меседжі. Так, у фокусі обговорення війни має бути захист демократії, свободи, прав людини. А наміри росії слід трактувати як експансію (розширення територій). При чому зараз агресор воює не з українською державою, а з українською нацією.
Для стійкості потрібна візія, якою буде Україна у 2050 році. Так вважає виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. На його думку, нашу державу потрібно “перевигадати”, а не відбудувати за зразками 1991-2021 років. І навіть великі гроші тут не допоможуть, бо питання не в тому, скільки шкіл необхідно збудувати, а чому і як в них навчати.
Інші виклики – запобігання авторитаризму при посиленні держави, остаточне очищення країни від російських сил (перш за все, “на місцях”) та домовленості між елітами щодо сталості інститутів і правил під час відновлення країни.
Окремою наскрізною темою дискусію стала майбутня дефрагментизація чи то розпад росії. На думку Олексія Данілова цей процес вже почався і його неможливо зупинити, хоча Захід цього не хоче. Але без такої дефрагментизації наша безпека завжди буде під загрозою.
Отже Захід, попри небажання, має вже сьогодні готуватися до сценарію розпаду псевдоімперії. Її майбутнє – відповідальність великих країн. росія продовжить ядерний шантаж для того, щоб вимусити західні країни до переговорів щодо долі України, але без нас нічого вирішити неможливо. Бо вирішує навіть не зброя, а українська воля.
Фіона Гілл вважає, що росія скотиться до свого стану у 90-х роках минулого століття. Це буде все ще велика за розмірами, але слабка країна. Розпад почнеться з відокремлення Чечні, Башкортостану, Татарстану та інших національних утворень.
Натомість Вадим Денисенко вважає, що у сучасній росії немає сепаратистських настроїв. Наприклад, у тому ж Татарстані випускні іспити татарською склала лише одна дитина. Щоб знати, що робити з росією і, можливо, інформаційно посилювати незалежницькі рухи, її потрібно вивчати.
Але, хай там як, світ дуже швидко пристосується до реальності, де росія в її теперішньому вигляді вже не існуватиме, як це сталося після розвалу Радянського Союзу. Для нас це також стане певним викликом, отже повоєнна стійкість – актуальне завдання.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 70 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості в конфлікті шляхом діалогу”.