Що у Чернівецькій області: як живе та працює глибокий тил на кордоні з Румунією та Молдовою

Чернівецька область завжди вирізнялася з-поміж інших регіонів на заході країни. Вона ніколи не була гомогенною. В області регулярно тривали запеклі “бої” місцевого значення між різними групами впливу. А ще був (і досі залишається) помітний вплив російської церкви.

З початком повномасштабної війни Чернівецька область проходить свій шлях змін. Про ці зміни та ситуацію в області – читайте у новому матеріалі з циклу “Життя регіонів в умовах війни”.

Взаємодія органів влади та стан економіки

До 24 лютого 2022 року Чернівецька область на політичній мапі України виглядала водночас і спокійним й не дуже спокійним регіоном. У 2010-х роках чернівчани змушені були двічі ходити на дострокові вибори міського голови, оскільки жодна група впливу не могла отримати більшість і не хотіла йти на поступки опонентам. Підкилимна боротьба традиційно супроводжувалася медіа-війнами, “зливою компроматів” та тупцюванням на місці.

Загалом в області не було консенсусу щодо майбутнього регіону. Більшість зусиль спрямовувалися на міжусобні війни і боротьбу за ресурси.

Після 24 лютого 2022 року ситуація змінилася. Місцеві політики почали показово уникати публічних звинувачень на адресу один одного. Однак це не означає, що самі конфлікти кудись зникли. Достатньо поспостерігати за анонімними Телеграм каналами “Буковинський котел” та “Чернівецький інкогніто”, де постійно публікуються “викривальні” матеріали про голову ОВА та голову Чернівецької обласної ради, а з ними й про інших посадовців. Ця заочна публічна переписка свідчить, що глибинні протиріччя залишаються й боротьба за ресурси триває, просто зараз вона набула іншої форми.

Фото: НАБУ

Буквально один штрих з нещодавніх новин, для розуміння контексту. 17 квітня Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомила про обрання запобіжного заходу щодо “співорганізатора та одного з членів злочинної організації на Чернівецькій митниці’. Загалом до організації зараховують 11 осіб, які начебто завдали збитків державі на суму 290 млн грн. Серед підозрюваних й екс-керівник митниці, деякі високопосадовці та фізичні особи, які могли бути пов’язані з місцевою політичною елітою. Справа стосується періоду 2017-2019 рр. Тоді начальником митниці був Микола Салагор.

Безумовно, не лише у Чернівецькій області є корупційні скандали, але у нас вони чомусь регулярно стають частиною місцевого дискурсу.

Щодо економічної ситуації в області, то вона стабільна. Нещодавно Чернівецька ОВА відзвітувала, що за підсумками першого кварталу область увійшла у десятку кращих в Україні за доходами бюджету. Загалом вдалося зібрати 8,5 млрд грн, або на 43% більше, ніж за січень-березень 2023 року.

Водночас економічна спроможність громад залишає бажати кращого. За оцінками експертів програми “ULEAD з Європою”, з 52 громад Чернівецької області 18 громад мають критичний рівень фінансової спроможності. Це означає, що грошей у них вистачає лише на виплату зарплат. Натомість високий рівень спроможності демонструють лише три громади, серед них Чернівецька, Новодністровська та Вікнянська. І ще три десятки мають середню спроможність, або покривають свої видатки на 25-50%.

З початком війни місцеві громади активно допомагають бійцям на фронті. Торік майже 400 млн грн спрямували з обласного та місцевих бюджетів на підтримку Сил оборони. Але місцеві ресурси, на жаль, не такі великі.

Очікувалося, що значний поштовх в економіці дадуть релоковані підприємства, однак їх не так багато, як могло би бути. За даними голови Чернівецької ОВА Руслана Запаранюка область входить у трійку лідерів за кількістю підприємств, які переїхали зі східних та південних областей, але за рік їх кількість зменшилася зі 112 до 80.

Нарешті, ще один можливий економічний драйвер для Буковини – розвиток прикордонної інфраструктури та будівництво нового транспортного коридору з Європою через територію області.

Наші румунські сусіди зараз активно будують так звану “Молдавську магістраль”, яка має з’єднати Бухарест з українським кордоном. За задумом, вона стане альтернативним шляхом в країни ЄС в обхід Польщі, Словаччини та Угорщини.

Для області це шанс отримати значний притік інвестицій, тому зараз дане питання активно форсується з боку ОВА. Вже навіть є план розбудови шести прикордонних пунктів для збільшення вантажо- та пасажиропотоків. Найближчим часом побачимо, що з запланованого вдасться втілити в життя.

Адаптація переселенців та настрої мешканців області

Згідно з даними в області зареєстровано близько 80 тисяч внутрішніх переселенців. Значна частина – це жінки, люди похилого віку та діти. Якщо на початку повномасштабної війни було багато благодійних організацій, які допомагали переселенцям, то зараз їх кількість зменшилася. Частина переїхала в центральну, східну та південну частину України, інші – фінансово виснажились.

Водночас місцева влада намагається якось допомогти ВПО облаштуватися та інтегруватися у місцеві громади.

В області є 74 місць тимчасового проживання для переселенців. Вони розраховані на понад чотири тисячі ліжок. Серед них вільних наразі понад тисячу. Це місця для підселення і окремо відремонтовані корпуси з окремими кімнатами.

Також в області є три модульні містечка. У Чернівецькій та Вижницькій громаді там проживає 235 вимушених переселенців. Ще одне у Банилівській громаді, але воно наразі залишається не заселене через проблеми з електроенергією (їх обіцяють вирішити найближчим часом). У селі Чорногузи планують звести ще 45 будиночків за угодою з Червоним Хрестом.

Більше місць для проживання у невеликих селах та містечках, але туди переселенці не дуже хочуть їхати через відсутність роботи.

Загалом питання пошуку роботи залишається вкрай актуальним. Станом на кінець лютого в базі Чернівецького обласного центру зайнятості було понад 600 вакансій, з них лише 35 із заробітною платою понад 20 тис. грн.

Якщо говорити про настрої мешканців області, то вони дуже різні. Хтось намагається зосередитися на побутових справах і абстрагуватися від війни. Хтось бере активну участь у громадських справах, волонтерить. Хтось вже втратив рідних та близьких на фронті, і частка цих людей, на жаль, невпинно зростає.

Загалом відчувається втома та нерозуміння, що буде далі та скільки може тривати повномасштабна війна.

Багатьох людей дуже хвилює питання мобілізації. Зростає соціальна напруга і кількість конфліктів під час вручення повісток. Буквально нещодавно група цивільних поблизу села Чорногузи напали на представника ТЦК. Для захисту військовий декілька разів вистрелив у землю. Ще раніше, у березні група чоловіків з сокирами напали на представників ТЦК. Багато дрібніших конфліктів залишаються поза увагою медіа, але є підстави вважати, їх кількість надалі лише зростатиме.

Як і потік чоловіків призовного віку, які намагаються будь-яким способом пройти кордон транзитом через Чернівецьку область. Буквально щотижня з’являються повідомлення про затримання нової групи потенційних мобілізованих або ж викриття ще однієї схеми переправлення чоловіків у Румунію або Молдову.

У зв’язку з цим у 17 громадах області посилили прикордонний режим. Тепер чоловікам призовного віку, щоб потрапити у визначені ділянки поблизу кордону, потрібен дозвіл.

Релігійний фактор – виклик, на який досі немає відповіді

На Буковині російська церква історично мала помітний вплив. Навіть зараз, на третій рік війни, на території області працюють понад 360 церков Московського патріархату. Це набагато більше, ніж у сусідніх Івано-Франківський та Тернопільській областях, але менше, ніж на Закарпатті та Хмельниччині (однак вони більші за площею, ніж Буковина).

Після початку широкомасштабної війни росії проти України з УПЦ МП до ПЦУ перейшли 18 громад. Часто ці переходи супроводжуються публічними скандалами і навіть бійками.

Масла у міжконфесійний вогонь також підлило рішення Синоду Румунської православної церкви заснувати нову структуру на території України під назвою “Румунська православна церква України”. Єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією ПЦУ Віктор (Бедь) назвав такий крок “зневажливим та провокаційним по відношенню до України та ПЦУ”. На його думку, на рівні румунського політикуму та румунської церковної ієрархії “панують російські наративи про те, що Україна може програти війну та надалі бути розділеною”.

Накладає свій відбиток й діяльність окремих священників УПЦ МП, яких час від часу ловлять за поширенням проросійської пропаганди.

В умовах повномасштабної війни з росією та втрат на фронті багато чернівчан не готові толерувати подібні розмови. З іншого боку ми бачимо, що частина мешканців області досі перебувають під впливом російської церкви і продовжують її підтримувати.

Тому релігійне питання залишається лінією умовного поділу між деякими спільнотами та загрозою для соціальної згуртованості.

Що далі?

Перебуваючи далеко від зони бойових дій і поблизу кордону з ЄС, Чернівецька область має всі можливості перетворитися з досить посередньої за рівнем розвитку області у сучасну та прогресивну. Для цього місцевим політикам потрібно відкинути в бік чвари і багато працювати, перш за все, з європейськими партнерами. Саме розташування Буковини дає унікальний шанс стати ще одними ворітьми у ЄС, а в майбутньому – його органічною частиною. І, звісно, важливою є максимальна підтримка малого та середнього бізнесу, релокованих підприємств, адже це фундамент нашого добробуту й суспільної резильєнтності зовнішнім викликам і загрозам.

Будемо сподіватися, що ми всі використаємо цей шанс, адже за нього сьогодні платиться дуже висока ціна.

Автор: Наталія Нечаєва-Юрійчук, регіональна координаторка Національної платформи стійкості та згуртованості в Чернівецькій області.

Джерело: Лівий берег