Сталий мир та безпека можливі лише без агресора росії, – підсумки публічного обговорення
22 серпня 2024 року відбулося публічне обговорення “Між війною та миром: майбутнє незалежної України в умовах невизначеності”, яке організувала Національна платформа стійкості та згуртованості.
Модерували захід журналіст Андрій Куликов та співзасновник Національної платформи Олег Саакян.
Учасники першої частини дискусії рефлексували над тим, якими є основні досягнення незалежності, уроки війни і ключові ризики сьогодення.
Від початку повномасштабного вторгнення Україна вистояла і отримала міжнародне визнання, а наша стійкість перетворилася на світовий бренд, – сказав співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій.
На його думку, є декілька компонентів “української формули стійкості”: це певні цінності, серед яких головна – свобода; самозахист як готовність захищати власні цінності із залученням усіх прошарків суспільства; самоорганізація; соціальні інновації та солідарні дії громадянського суспільства і влади.
Експерт переконаний, що саме навколо стійкості зараз формується нова стратегічна культура, але ще належить докласти багато зусиль. Наприклад, потрібні інституціалізована політика стійкості, можливість масштабувати інновації через певну інфраструктуру, розвиток інструментів партисипації (участі) для зміцнення демократії в умовах війни, формування автономних систем життєзабезпечення тощо.
Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку ГО “Інститут громадянського суспільства”, вважає, що після початку великої війни українська держава зазнала великих змін. Зокрема, змінився як економічний профіль регіонів, так і самий дизайн макрорегіонів. Відтепер основні марокрегіони – це фронтир, центральний та західний макрорегіони.
Якщо економіка фронтиру працює на фронт і потребує особливих умов оподаткування, то економіка західного макрорегіону має нові можливості для зростання через близькість до Європи. Під такий новий поділ потрібно підвести нормативну базу, підсумував Анатолій Ткачук.
Досягнення незалежності – децентралізація та міцні горизонтальні зв’язки, розвиток демократичних інститутів і громадянського суспільства, яке впливає на життя держави. Про це сказав Андрій Романенко, регіональний координатор Національної платформи у Донецькій області.
На його думку, про повоєнне майбутнє України треба думати вже зараз. Приміром, деокупація може виявитися більшою проблемою, ніж окупація, якщо до неї не готуватися. Потрібен ґрунтовний суспільний діалог і спільне вироблення плану переходу від війни до цивільного життя.
Ми знаходимося в ситуації невизначеності, а стійкість – це в тому числі вміння до неї адаптуватися, вважає співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко. Війна, яка триває сьогодні, є продовженням боротьби за незалежність і суб’єктність нашої держави.
Відносно нещодавно ми не могли уявити, що Україна буде кандидатом у члени ЄС, а НАТО визнає шлях нашої держави до повноцінної інтеграції незворотнім.
Водночас Україна має більше комунікувати з міжнародними партнерами, роз’яснюючи власну позицію щодо війни та миру. Наприклад, слід доносити, що заморожування збройного конфлікту завдяки відмові України від територій створить нові ризики і небезпеку для всіх, як це вже було напередодні інших світових війн.
Всередині країни теж потрібна єдина рамка для візії майбутнього, щоб зберегти суспільну згуртованість. Найбільшими викликами тут є політика деокупації та інтеграції людей і територій, а також застосування перехідного правосуддя.
У другій частині обговорення йшлося про майбутнє України.
Ми маємо створити умови для розвитку в ситуації зовнішньої невизначеності та розв’язати низку внутрішніх дилем. Про це йшлося у виступі Миколи Бєлєскова, старшого аналітика БФ “Повернись живим” та експерта НІСД. Наприклад, якою є наша “теорія Перемоги”? Росія висуває як умову врегулювання беззахисність України. Проте саме фізична безпека потрібна для приходу інвестицій. Викликами також є важка демографічна ситуація та необхідність відшукати баланс між цивільною та військовою економікою.
Майбутнє – це не продовження минулого та не інерційний сценарій, а наше прагнення до змін, стверджує футуролог Андрій Длігач.
Згідно з даними соціологічних опитувань, які навів експерт, 91% молоді хоче виїхати з країни, а 84% тих, хто вже виїхав, не повернуться. Ключова причина цього – відсутність віри у майбутнє.
“Ми не домовилися про візію”, – підкреслив Андрій Длігач.
Ми більше не можемо тягнути у майбутнє наше минуле – країну з дешевою робочою силою, дешевими енергоресурсами, транзитним потенціалом тощо. Необхідно створювати нову логіку держави, яка орієнтована на людину, безпеку та відповідальність. Вже зараз ми здатні “продати” світу нашу адаптивність та спроможність робити інакше (інноваційність).
Тамара Астахова, регіональна координаторка Національної платформи в Одеській області, вважає, що сьогодні оплотом стійкості є громадянське суспільство, а сила держави залежить від сильних громад. Недарма українська реформа децентралізації визнана найуспішнішою в Європі.
Отже, необхідно посилювати нашу сильну сторону – громадянське суспільство, а також розвивати критичне мислення для ухвалення зважених рішень.
Певною мірою ми вже живемо у майбутньому. Передбачити його неможливо, але можна описати, де ми є, хто ми є і що з нами відбувається, зауважив доктор філософських наук, професор КНУТШ Вахтанг Кебуладзе.
Потрібно усвідомити, що нам вдалося і не вдалося. Україна відбулася як електоральна демократія, “соціологічна” демократія (ми довіряємо дослідженням), а також як громадянське суспільство зі сформованою через певні потрясіння довірою на горизонтальному рівні.
Сьогоднішня війна – це війна антропологій або, іншими словами, уявлень про людину. Тому перемога України – це перемога нашого, євроатлантичного, способу життя.
“У мене є мрія – світ без росії. І її зникнення не обов’язково буде глобальною катастрофою – згадаймо розпад СРСР”. Таку думку висловила Наталія Нечаєва-Юрійчук, регіональна координаторка Національної платформи у Чернівецькій області.
Ми маємо відповісти, якої перемоги ми прагнемо. Сталий мир і безпека можливі тільки без сусіда-агресора. Україна вже “зламала” певні міфи про росію – зокрема, про її “непереможність” або “непохитні кордони”.
Попереду – або перехід до мирного життя, але в нових геополітичних умовах, або вміння жити в умовах війни поряд з джерелом постійних загроз.
Для формування візії майбутнього важливо усвідомлення потреби у майбутньому. Отже, мріємо, але міцно стоїмо на землі, – підсумував дискусію співзасновник Національної платформи Олег Саакян.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 90 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Цей захід організований в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу.