Стійкість громади – стійкість кожного її мешканця, – підсумки відкритого обговорення
13 лютого 2025 році в Ужгороді відбувся відкритий захід «Закарпаття в умовах війни: стійкість громад та діалог», який організувала Національна платформа стійкості та згуртованості.
Модерували обговорення співзасновники Національної платформи Юлія Тищенко та Олег Саакян.
У вступному слові Юлія Тищенко зазначила, що стійкість не є метафорою.
«Ми працюємо в рамках стійкості як політики», – підкреслила вона. Тому далі ми будемо говорити про соціальну, інституційну, бізнес стійкість. А також – про питання довіри між владою та громадами.
Заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації Олександр Пацкан сказав, що Закарпаття стало певним фундаментом стійкості та згуртованості, а також домом для тих людей, які вимушено переїхали сюди з початком повномасштабного вторгнення.
«Мені дуже приємно, що багато релокованого бізнесу знайшло себе тут, а не перемістилося кудись за кордон», – відзначив Олександр Пацкан.
Перша панель розпочалася виступом співзасновника Національної платформи Володимира Лупація – він представив результати дослідження щодо оцінки ризиків для стійкості у п’яти прифронтових областях.
Згідно з визначенням, стійкість – це насамперед здатність адекватно ідентифікувати ризики та реагувати на них. Експерти досліджували переважно суспільну стійкість й при оцінці спиралися на п’ять головних типів ризиків у декількох сферах. Це соціальна згуртованість, людська безпека, інфраструктура життєзабезпечення, безперервність управління та залучення громадян, а також інформаційна стійкість.
Також до уваги брався індекс соціальної згуртованості SCORE – у динаміці він демонструє «просідання» довіри до державних інститутів. Якщо говорити про виклики, то найбільшим є зростання кількості людей у складній життєвій ситуації.
Драйверами можливої дестабілізації є ставлення до війни та сценаріїв її завершення, якість державних інститутів, воєнний стан і пов’язане з ним обмеження демократичних практик та інститутів, соціальна справедливість, нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів, територій, ОТГ. Експерт підкреслив, що найбільш загрозливим для стабільності є так званий «ефект каскадних ризиків».
У продовженні першої панелі йшлося про виклики війни, актуальні для регіону, але також й про нові можливості. Як відзначила Юлія Тайпс, заступниця Мукачівського міського голови, громада прийняла велику кількість ВПО, релокованого бізнесу та громадських організацій. Й саме вимушені переселенці додали активності та залученості до творення майбутнього громади.
Водночас одним з основних викликів для регіону залишається відтік людей, зокрема – фахівців з-поміж представників так званого «креативного класу». Про цю проблему багато йшлося під час другої панелі, яка була присвячена інституційним аспектам української стійкості.
Тарас Триндяк, директор Департаменту економічного та регіонального розвитку ЗакОВА, розповів про релокований бізнес. На початку повномасштабного вторгнення підприємці шукали, де вони могли б себе реалізувати та «осісти» – треба було створювати комфортні умови для бізнесу й при тому реагувати швидко. Сьогодні бізнес робить значний внесок до бюджету області – майже 4 млрд. грн. за минулий рік.
Однак проблемою є те, що до Закарпаття також прийшов бізнес, для якого потрібні кваліфіковані кадри, що є «нетиповими» для економічної спеціалізації регіону. Тарас Триндяк вважає, що це спонукає до реформи професійно-технічної освіти у тісному співробітництві з бізнесом – він має брати участь у підготовці навчальних програм, а також надавати майданчики для практики, адже важливо, щоб випускники були готові до роботи.
Юрій Фрінцко, голова Ужгородської районної ради, торкнувся іншої проблеми – необхідності продовження реформи децентралізації, зокрема стосовно районних органів влади. Зараз на них накладаються додаткові обов’язки, але реальних повноважень вони не мають. І цей дисбаланс треба виправляти.
Стратегія розвитку, яка має враховувати виклики, не є просто документом, але процесом із залученням людей в громаді, а також усіх стейкхолдерів. Про це сказав Микола Сюсько, заступник керівника відділу регіональної діяльності Програми «U-LEAD з Європою». Також при оцінюванні спроможності громад потрібно брати до уваги не тільки фінансову складову, але й адміністративну та інші.
Закарпаття має власні переваги, пов’язані із географічним розташуванням – сьогодні область займає друге місце в країні за кількістю угод по співробітництву з іншими країнами. Це досвід для громад, і його потрібно масштабувати.
Повертаючись до викликів, Микола Сюсько наголосив на важливості формування ветеранської політики – тут може бути використаний, зокрема, американський досвід.
Ганна Цімболинець, директорка Агенції регіонального розвитку Закарпаття, продовжила тему залучення громад до програм міжнародного партнерства. За її словами, це є «євроінтеграцією на практичному рівні, на місцях». При цьому важливо обмінюватися досвідом й переймати найкращі практики, бо це – інвестиція в людей.
Володимир Химинець, завідувач сектора досліджень західного регіону НІСД, голова БФ «Едельвейс», доктор економічних наук, розповів, що стійкість – це адаптація до нових ризиків і реальної ситуації в регіонах. До Закарпаття з початком повномасштабної війни прийшли великі промислові підприємства, але також – переїхали пов’язані з ними школи, дитячі садочки, кав’ярні, інші обслуговуючі фірми. Вони створюють нову конкуренцію в регіоні, до якої треба бути готовими.
На державному рівні необхідні заходи із так званої «вирівнюючої економіки» з урахуванням особливостей областей. Вона допоможе запобігти подальшому відтoку людей.
Третя панель дискусії була присвячена новим соціальним групам та викликам і можливостям, які пов’язані з їх інтеграцією у громади. Учасники підіймали головним чином соціальні питання щодо ВПО та ветеранів.
Стійкість кожної громади – це стійкість кожного її мешканця. Це підкреслила Ольга Травіна, директорка Департаменту соціального захисту населення у Закарпатській області. Їх департамент опікується найвразливішими групами населення – серед них 126 тис. людей з числа ВПО (це офіційний показник, насправді кількість більша), 22 тис. ветеранів, 110 тис. отримувачів державної допомоги.
За словами Ольги Травіної, близько 30% ВПО не мають, куди повертатися. В області відкрито 110 шелтерів, але це тимчасове житло, тож люди питають, а що далі. У департаменті вбачають вихід у створенні мережі соціального житла. В ідеалі ним потрібно забезпечити кожного мешканця громади, який цього потребує.
Дмитро Тараненко, голова Батівської громади, також говорив про необхідність будівництва соціального житла для ВПО та створення умов для релокованого бізнесу. Водночас він наголосив на ризику згортання процесу децентралізації. Цього не можна допустити, адже жодна держава не досягла успіху без міцного самоврядування.
Анжела Бабкіна, голова правління ГО «Закарпаття-Донбас», яка сама є вимушеною переселенкою, підкреслила, що у всі соціальні програми ВПО треба додати «через кому», враховуючи їх специфічні проблеми, але не виділяючи в окрему групу. Приміром, їх громадська організація долучилася до проведення «Толоки ідей», й у підсумку був створений інклюзивний публічний простір – він корисний не виключно для ВПО, а для всієї громади.
Костянтин Кашула, ветеран ЗСУ, розповів про власний досвід інтеграції після важкого поранення. Захисник займається адаптивними видами спорту й вдячній місцевій владі за підтримку такої активності – зокрема, влада допомогла організувати дводенний кемп «Кубок Карпатської Січі». Костянтин Кашула вважає: важливо, щоб ветеран не «сидів вдома», а міг повноцінно жити та розвиватися.
Представники релокованого бізнесу Тетяна Верніковська («Isatex Invest Group») та Сергій Шелест (компанія «SHEMAX») підкреслили, що бізнес зацікавлений у більшій співпраці з владою, зокрема у залученні до обговорення стратегії розвитку міста та області. Наприклад, в Ужгороді зараз відбувається певний «будівельний бум», але немає жодного акредитованого об’єкта в рамках програми «єОселя». Будівельний бізнес готовий долучатися у тому числі до створення соціального житла.
Сергій Шелест повернувся до проблеми дефіциту кадрів. Щоб її вирішити, потрібно розуміти, «куди рухається місто». Підприємець вважає, що є можливість створити на Закарпатті виробничий хаб.
Також Сергій Шелест сказав, що релокований бізнес має унікальний досвід – він вміє робити релокацію. Й це є стійкістю, яка базується на здатності адаптуватися до нових умов та викликів.
Підсумовуючи обговорення, Володимир Лупацій узагальнив ризики, які згадували учасники, а також запевнив, що Національна платформа готова підтримати регіон з експертною допомогою й адвокацією ідей та проєктів. Експерт анонсував проведення Форуму стійкості на всеукраїнському рівні – цей захід може відбутися вже невдовзі.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 100 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Цей захід буде організований в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізовується за фінансової підтримки Європейського Союзу.