“Стійкість – новий спосіб життя та мислення українців”, – підсумки Форуму спільнот
28 квітня 2023 року відбувся Форум спільнот “Громадська стійкість: безпека моєї громади”, який організувала Національна платформа стійкості та згуртованості.
Учасники поділилися історіями стійкості до та під час широкомасштабного вторгнення, а також своїм досвідом міжсекторальній співпраці і розповіли про перспективи відновлення.
Модерував захід Андрій Загородський, керівник напрямку з роботи із спільнотами Національної платформи.
У першій частині обговорення йшлося про підготовку громад до повномасштабного вторгнення та вивчені уроки.
Денис Козлов, який представляє спільноту “Об’єднання добровольців «Бо Можемо!”» (Чернігів), зауважив, що місто не було системно готовим до великої війни, але було готовим морально. Під час облоги виникли проблеми із забезпеченням мешканців їжею і водою, електропостачанням, евакуацією, допомогою малорухливим людям та покинутим тваринам.
Але згодом комунальні служби відновили роботу, що стало своєрідною ознакою стабільності, а волонтери взялися за розбір завалів та ремонтування пошкоджених будинків у приватному секторі.
На думку Дениса Козлова, для попередження або зменшення наслідків війни потрібно створювати районні ситуаційні кімнати (можливо, на базі ЖЕКів). Їх головне завдання – “уніфікована” підготовка мешканців до поводження під час кризи, а також постійний моніторинг ситуації та заходів з реагування на виклики.
Стійкість можуть забезпечити структури з децентралізованими зв’язками та гнучким ухваленням рішень на місцях.
Співпраця військових і цивільних має продовжуватися й у мирні часи, вважає Руслан Колішенко з Івано-Франківська. Нині він боєць ЗСУ, а у минулому входив до складу СІМІК. Головне – інтеграція рішень місцевої влади з завданнями військових, щоб не заважати останнім.
Ярко Булишин, голова львівського осередку “Пласту”, розповів, як до повномасштабного вторгнення готувалася їх організація. Ще до 24 лютого 2022 року був проведений аналіз ризиків, врахований досвід осередків на території східної України та розподіл ролей.
Усе це представники “Пласту” узагальнили в різноманітних інструкціях: про пересування містом, допомогу дітям-ВПО, які прибули до Львова без батьків, дії та координацію волонтерів тощо. У такий спосіб вдалося підтримувати працездатність громади.
Серед важливих уроків, які назвав Ярко Булишин, – неприпустимість протиставлення влади та волонтерів; швидке налагодження комунікації з тими, хто потребує допомоги; обмін досвідом між громадами та розробка протоколів дій на основі попереднього вивчення загроз.
Учасники другої частини зосередились на тому, як налагоджувалася взаємодія вже під часповномасштабного вторгнення.
Олександр Крицький, заступник начальника Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил головного управління ДСНС в Одеській області, розповів про залучення поліцейських, комунальників та мешканців громад до спільних навчань, які проводяться на базі зруйнованих або недобудованих будинків за участі кінологічних підрозділів. Правоохоронні органи допомагають захистити особовий склад ДСНС та їх техніку, а комунальні служби – попередити пожежі у будівлях, що зазнали пошкоджень.
Покладання на власні сили й водночас кооперація з іншими місцевими спільнотами – у цьому бачить запоруку стійкості Олег Побірський, який очолює ОСББ “Юмір” у Вінниці. У перші дні великої війни мешканці взялися за облаштування сховища у цокольному приміщенні. Завдяки проєкту “Укриття для життя” Подільської громади вдалося встановити каналізаційне обладнання та бойлер, придбати вогнегасники.
Пізніше ОСББ також придбало металеву пічку та бензиновий генератор, половину вартості якого відшкодувало місто.
“Головна одиниця сталої спільноти – будинок”, – погоджується Катерина Майстренко, співорганізатор спільноти “Печерські котики” (Київ). Початковий рівень налагодження комунікації – активні родини з будинку та ОСББ. А вже на районному рівні координатори узагальнюють інформацію про наявність і стан бомбосховищ, кількість маломобільних мешканців, запити про допомогу та її розподіл тощо.
Сила – у єднанні і розбудові добросусідських відносин, адже 90% потреб можливо задовольнити зусиллями самого будинку.
В останній, третій, частині Форуму йшлося про відновлення громад, причому – вже зараз, а не лише після перемоги.
Ольга Леонтьєва, лідерка Мережі робочих груп з громадської безпеки та відновлення Запорізької області, голова Громадської організації “Мелітопольська волонтерська група “Патріот” (Запоріжжя), зауважила, що плани деокупації та відновлення вже існують – як за авторством ОДА, так й розроблені місцевою владою спільно з волонтерами.
Також триває співпраця з донорами, аби накопичити ресурси, а також вивчається попередній досвід спільних дій з поліцією та ДСНС.
Волонтерка переконана, що найважливіше – це комунікація та вміння домовлятися, щоб сформувати спільне бачення й визначити роль кожного.
Відновлення відбуватиметься в умовах перманентної небезпеки, вважає Ернест Завадський з патрульної поліції Закарпатської області (Ужгород).
Ми маємо працювати за декількома напрямами. Це інфраструктурне відновлення (житло, залізниця, шляхи, сільськогосподарські площі тощо, а паралельно – розмінування), фінансово-економічне відновлення (інвестиції, укріплення національної валюти, повернення боргів, підтримка бізнесу та ін.), а також відновлення психологічно-моральне.
Окремий виклик – людські ресурси, бо відчутна кількість українців може залишитися за кордоном, й це на фоні демографічного спаду.
При цьому варто розуміти: відновлення до того стану, “як було раніше”, у деяких випадках просто неможливе.
Влодко Зотов, представник спільноти урбаністів та засновника Бюро ініціативної архітектури GA, розповів, що до міських планувальників сьогодні активно звертаються адміністрації та ОТГ. Всі чекають інвестиції, але вони приходять тільки за наявності конкретних планів.
Потрібно попередньо з’ясувати, для кого ми щось відновлюємо та навіщо робимо це, а також прорахувати бюджети і скласти реалістичні графіки.
Максим Залевський, президент ГО “Глобальна мережа екопоселень України”, зауважив, що їх кейс адаптації до воєнних реалій можна назвати “стійкість в умовах колапсу”. На початок повномасштабного вторгнення мережа налічувала 100 локацій в Україні, до яких доєдналися ще 300 європейських.
ГО відновлювала старі хати та допомагала переселенцям адаптуватися до життя в селі, налагодити сільське господарство, енергопостачання з використанням сонячних станцій та мобільність спільно з європейськими веломайстернями. Також активісти приділяли увагу освіті – наприклад, впровадили курс з побудови спільнот.
Підсумки обговорення підбили співзасновники та експерти Національної платформи.
Володимир Лупацій підкреслив, що Україна потребує створення екосистеми стійкості, у тому числі для того, щоб не втратити досвід громад і спільнот та масштабувати кращі практики. Адже “стійкість в умовах колапсу” – це наш експортний продукт.
Починати треба з оцінки ризиків, які є нестандартними, каскадними та важко прогнозованими. З їх урахуванням можливо готуватися до нових викликів й розробляти нелінійні сценарії майбутнього.
Юлія Тищенко погодилась з тим, що практики спільнот є частиною національної стійкості. Зокрема, практичний досвід громадського сектору допоможе розробити алгоритми взаємодії під час війни. Про відновлення також потрібно думати вже сьогодні, бо це не тільки про інфраструктуру, але й про нові правила і соціальні відносини.
Фронт і тил – це єдина система, отже міжсекторальна співпраця і є основою екосистеми стійкості, вважає Андрій Загородський. На його думку, за умов війни, що триває, стійкість – це образ життя та мислення.
Відео Форуму спільнот.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 80 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості в конфлікті шляхом діалогу”.