Українці за кордоном не хочуть бути тягарем для приймаючих країн, – підсумки відкритої дискусії
19 червня 2023 року відбулася відкрита дискусія на тему “Українські біженці в країнах ЄС: залишитися чи повернутися? Умови життя, проблеми адаптації, стимули для повернення додому”. Її організувала Національна платформа стійкості та згуртованості.
Під час дискусії експерти НП презентували дослідження, присвячене умовам життя українців в країнах ЄС та рекомендаціям щодо посилення захисту їх прав.
Розпочинаючи обговорення, співзасновниця Національної Платформи Юлія Тищенко зауважила, що зараз поза межами країни залишається щонайменше 3,5 млн наших співгромадян, тому Директива про тимчасовий захист стала дійсно унікальним інструментом для забезпечення прихистку тим, хто їхав від війни.
Але залишається багато викликів. Головний – чи повернуться українці. Для цього потрібні стратегічні рішення, але вже зараз необхідно працювати над тим, щоб підтримувати зв’язки з нашими за кордоном.
Експертка Національної платформи Юлія Каплан докладніше розповіла про саме дослідження. Воно складалося з 22 інтерв’ю, що були проведені у 12 країнах. Усі респондентки (жінки віком від 27 до 60 років) висловлювали подяку приймаючим країнам і громадам, але також відзначали проблеми, на які варто звернути увагу як українському уряду, так і інститутам країн ЄС.
Йшлося про те, що поряд з питаннями про соціальні виплати та оренду житла, існує великий запит на працевлаштування з боку українок. Вони мають сильну соціальну позицію і здебільшого не хочуть бути тягарем.
Вирішенням може стати спрощення процедури визнання дипломів про освіту, більша доступність мовних курсів, а також, ймовірно, певні пільги для роботодавців, які влаштовують наших співгромадян.
Олена Семьоркіна, спеціалістка з питань нормотворення Української Гельсінської спілки з прав людини, наголосила на тому, що важливою частиною дослідження був моніторинг реалізації Імплементаційного рішення Директиви та дотримання прав людини. Зокрема, на основі цього були сформульовані рекомендації.
В отримувачів тимчасового захисту з України є запит на зниження бюрократичних перепон для його оформлення, а також безоплатну правову допомогу. Також посилення потребують наші консульські установи за кордоном. Країни ЄС мають створити спільну базу даних про біженців, аби переїзд з країни до країни не вимагав проходження всіх процедур з нуля.
Окремі, але дуже актуальні питання – це доступ до дистанційної української шкільної освіти, яку досить важко поєднувати з навчанням в місцевих школах, уникнення подвійного оподаткування для працюючих і загалом заохочення українських роботодавців приймати людей на віддалену працю.
Віда Монтвідайте, голова Департаменту у справах національних меншин з Литви, також розповіла про результати дослідження, у якому взяли участь як українці, так і представники місцевих громад. Переважна більшість ВПО (а це понад 87%) не згадують про жодну дискримінацію, а майже половина стверджує, що вони відчули прийняття та допомогу по максимуму. Литовці також певні, що українці є їм ментально близькими і зроблять їх країну сильнішою.
Водночас головною проблемою українців у Литві залишається мовне питання. Процес підтвердження дипломів не є надскладним, але вивчення мови має стати доступнішим.
Українській державі необхідно більш активно опікуватися актуальними проблемами біженців – і з юридичними питаннями, і з житлом, і з працевлаштуванням. Так вважає Ірина Калупаха, директоркаДепартаменту моніторингу додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України. Ще один виклик – умови реінтеграції при поверненні.
З нею погодився Олексій Позняк, завідувач сектору міграційних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України. Політику повернення на післявоєнний період потрібно розробляти вже зараз. Окрім очевидних питань про збереження зв’язків через освіту та можливості праці, важливо, щоб українці за кордоном отримали можливість брати участь у виборах. Це, зокрема, впровадження голосування електронною поштою.
Дарія Михайлишина, економістка Центру економічної стратегії, також оприлюднила підсумки дослідження, що проводилося разом з компанією Info Sapience. Підтримка біженців дуже відрізняється в різних країнах. За свідченнями, вона одна з найкращих у Німеччині – 17% опитаних українців стверджують, що вони ні в чому собі не відмовляють.
Проте є й нові проблеми. Зокрема, зі ставленням до українців з боку місцевих у Польщі та Чехії, де наші кваліфіковані кадри “тиснуть” на ринок праці.
Тому потрібна комунікаційна стратегія з меседжами для місцевих громад, вважає Олег Войчек, активіст, який допомагає українцям в Чехії. Громада створює мобільні бригади, котрі не тільки вирішують вже наявні конфлікти, але й запобігають їх виникненню.
Завершуючи обговорення, Юлія Тищенко також згадала про потребу протидіяти російським наративам у країнах ЄС. Це можуть бути штучно “розкручені” конфлікти між, умовно, старою діаспорою та новими біженцями, а також “конкуренція” між ВПО з різних країн.
На жаль, саме за умов повномасштабної війни Україна більше відкрила себе світу. Сьогодні українська держава також має пояснювати, хто ми є та чому частина українців вимушено знаходяться в країнах ЄС, Великобританії, США, Канади та багатьох інших.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 80 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості в конфлікті шляхом діалогу”.