“В Україні бракує координації зусиль релігійних організацій різних конфесій для посилення стійкості”, – підсумки обговорення
![](https://national-platform.org/wp-content/uploads/2023/04/znimok-ekrana-o-12.59.21.png)
20 квітня 2022 року відбулася відкрита дискусія на тему “Релігійні організації України під час війни: приклади згуртованості та ризики для стійкості”, організована Національною платформою стійкості та згуртованості.
![](https://national-platform.org/wp-content/uploads/2023/04/342526436_6341612489192762_5246065168219873259_n-853x640.jpg)
Модерував захід Ігор Козловський – старший науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України.
Обговорення складалося з двох частин: спочатку учасники висловилися щодо наслідків війни та породжених нею викликів для релігійних організацій, а потім поділилися думками щодо участі церков у відновленні українського суспільства і країни.
Відкрив дискусію Віктор Єленський, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Він зауважив, що під час війни дуже загострюються релігійні почуття, але водночас багато людей відчувають розгубленість. Ми маємо замислюватися, яким є “богослов’я після Бучі” так само, як раніше людство ставило питання про “богослов’я після Освенциму”.
Релігія на війні допомагає вижити і суспільству, і людині. Прояви цієї допомоги – самовіддана капеланська душпастирська праця, гуманітарна підтримка переселенців та багато іншого.
Водночас державі треба бути свідомою того, що релігія та церква можуть бути “зброєю” агресора у гібридній війні. Сьогодні вже готовий законопроєкт, який не допускатиме діяльність на території України релігійних організацій, пов’язаних з центрами у державі-агресорі. Віктор Єленський сподівається, що цей законопроєкт буде підтриманий народними депутатами.
Церкви, на відміну від інших соціальних інститутів, працюють з сакральним виміром суспільного, стверджує співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко. Важливо, щоб українські релігійні організації активніше взаємодіяли з нашими співгромадянами, які виїхали за кордон, адже для православних там часто-густо є лише церква країни-агресора.
Ще один перспективний напрям – співпраця з європейськими релігійними організаціями на рівні grass-roots. Це знак відкритості України світу та один з чинників європейської інтеграції.
Говорячи про ризики, Юлія Тищенко підкреслила, що релігійні організації є зрізом нашого суспільства, а отже також зазнають негативного інформаційного впливу з боку агресора. Серед релігійних лідерів є колаборанти, але до кожного випадку потрібен індивідуальний підхід із застосуваннями спеціально розроблених механізмів перехідного правосуддя.
Певним ризиком також є те, що, працюючи з сакральними значеннями, церкви, які є підконтрольними ворогові, можуть маніпулювати свідомістю українців через “специфічні” інтерпретації понять “гріх”, “спокута”, “покаяння” тощо. В умовах війни треба на це зважати.
Отець Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, розповів про свої враження від відправлення Великодньої служби для українців у Вільнюсі.
Війна по-справжньому поєднала Хрест та Воскресіння. “Герої не вмирають” – дуже близько за сенсами до “Христос Воскрес”. До самопожертви заради життя і перемоги добра готові не тільки віруючі, але й нерелігійні співвітчизники, які вірять у гідне майбутнє України.
О. Георгій теж відзначив певні виклики для церков. По-перше, це зміна складу парафій, бо хтось поїхав, але натомість приєдналися переселенці, деякі – навіть з інших конфесій.
По-друге, недостатня кількість військових капеланів. Тільки ЗСУ потребують 738 посад, проте виданих мандатів – лише 244, а реально отримали призначення 78 капеланів. Необхідно шукати рішення, як їх готувати. Крім того, існує потреба у лікарняних капеланах та представниках українських релігійних організацій за кордоном. Зараз їх умовно 20 на декілька мільйонів переселенців.
![](https://national-platform.org/wp-content/uploads/2023/04/342781844_614155887420796_532312859357137972_n-853x640.jpg)
Про недостатню кількість капеланів та священнослужителів за кордоном також згадала Людмила Филипович, віцепрезидентка Української асоціації релігієзнавців. Серед інших ризиків, про які вона казала – брак антистресових психологів, у тому числі й для самих капеланів; неузгодженість у співпраці між ЗСУ, державою та церквою; не дуже активна, на її думку, “включеність у війну” протестантських громад та деякі інші.
Головне на що, за словами Людмили Филипович, слід звернути увагу – це брак інформації та координації зусиль релігійних організацій різних конфесій для зібрання розпорошених зусиль і ресурсів.
Віта Титаренко, старша наукова співробітниця відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, яка зараз є військовослужбовицею ЗСУ, розповіла про релігійні потреби бійців, бо знає про них “зсередини”.
Це вже згадана кадрова проблема з капеланством, запит на більш тісну співпрацю капеланів і волонтерів-психологів (хоча замінити один одного вони, звісно, не можуть), запровадження інституту жінок-дияконіс, а також мотивування військових міжконфесійними відзнаками.
Війна зруйнувала не тільки храми, але й релігійні громади, й також призвела до зменшення релігійного плюралізму в Україні. Таку думку висловив керівник проєкту “Релігія в огні” Руслан Халіков.
Він навів такі дані: з 24 лютого 2022 року до сьогодні в Україні зруйновано близько 500 релігійних споруд, серед яких переважають православні храми. У Донецькій та Луганській областях понад 150 випадків руйнування, у Київській області – понад 70.
На нас чекає складне завдання не лише фізичної відбудови, але й “перевигадування” релігійних спільнот, аби заново створити життєздатний плюралізм.
Рустам Асанов, який очолює кримсько-татарську релігійну громаду “Бірлік” Генічеського району Херсонської області у складі Кримського Муфтіяту, розповів про проблеми релігійних громад, що опинилися в окупації, та тих, що знаходяться на вільній території.
![](https://national-platform.org/wp-content/uploads/2023/04/342801717_897011024849201_5221376513149466174_n-853x640.jpg)
Представники перших зіткнулися з реальними загрозами життю і здоров’ю. Багато хто постраждав від катувань. Але жодна організація, яка належить до Духовного управління мусульман АР Крим не пішла на поступки і співпрацю з ворогом, а всі їх лідери виїхали з окупованих територій.
Мусульманські осередки на вільній території долучаються до підтримки суспільства. На їх базі відкриваються “Пункти незламності”, проводяться благодійні заходи, як от акція “Годуємо Україну разом”тощо.
Обговорюючи участь релігійних спільнот у відновленні країни та ліквідації наслідків війни, учасники дискусії висловили декілька пропозицій:
- Релігійні організації відіграватимуть значну роль у реінтеграції ветеранів до мирного життя та працюватимуть з травмами.
- Важливо започатковувати освітні капеланські програми на базі вишів (одну з таких невдовзі відкриють у НаУКМА).
- Необхідно розвивати міжконфесійну співпрацю (і не тільки серед християнських церков), проводити спільні молитви і служіння.
- Діяльність релігійних організацій на низовому рівні потребує масштабування, а це означає вихід за “корпоративні межі”.
- Доцільно створити фонд для підтримки місіонерських поїздок українських священників до наших громад за кордоном.
- Релігійні організація і держава можуть об’єднати зусилля для документування воєнних злочинів, у тому числі – проти самих релігійних спільнот.
- Духовну, релігійну безпеку варто розглядати як складову національної безпеки й випрацювати її критерії.
Релігійні організації – частина громадянського суспільства. Вони разом несуть відповідальність за країну. Водночас ми не маємо відзеркалювати ворога. Війна спонукає не до втрати людяності, а до її примноження. Релігійні організації допомагають українцям повернутися до цілісності і нормального життя. Так підсумував дискусію Ігор Козловський.
Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Наші стратегічні пріоритети – це стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 70 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту “Побудова стійкості в конфлікті шляхом діалогу”.