Посібник для уповноважених органів країн ЄС

Посібник для уповноважених органів країн-членів Європейського Союзу, які опікуються питаннями надання тимчасового захисту та забезпечення належного рівня захисту громадянкам (громадянам) України, які виїхали 24 лютого 2022 року та після цієї дати з України внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну.

ВСТУП
4 березня 2023 року спливає рік з дня ухвалення Радою ЄС Імплементаційного Рішення
до Директиви Ради 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у випадку масового припливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків.

Підставою схвалення Імплементаційного Рішення стала наявність масового припливу до Союзу переселенців, які змушені були залишити Україну внаслідок повномасштабного збройного вторгнення російських військ (стаття 1 Імплементаційного Рішення). За прогнозами та оцінками органів ЄС та Верховного комісара ООН у справах біженців на момент ухвалення цього документа у 2022 році, «Союз, ймовірно, зіткнеться з дуже великою кількістю переміщених осіб, потенційно від 2,5 мільйонів до 6,5 мільйонів внаслідок збройного конфлікту, з яких від 1,2 до 3,2 мільйона осіб будуть шукати міжнародного захисту.
За оцінками Верховного комісара ООН у справах біженців, за найгіршого сценарію Україну можуть покинути до 4 мільйонів людей.» (п.6 Імплементаційного Рішення).

Проте наразі, за даними УВКБ ООН, станом на 20 березня 2023 року налічується 8,157,230 біженців з України, яких фіксують по всій Європі, з них 4,946,920 – зареєстровані для тимчасового захисту або аналогічних національних схем захисту в Європі. Триваюча агресивна війна Росії проти України, продовження окупації Росією частини території України унеможливлює застосування органами державної влади України заходів безпеки (зокрема, повне убезпечення від ракетних та артилерійських обстрілів, розмінування звільнених територій та будівель), відновлення цивільної інфраструктури та житла тощо. Тому, повернення людей додому, попри їх бажання, відкладається на невизначений термін. А це означає, що громадянки (громадяни) України вимушені шукати (продовжувати шукати) тимчасовий захист в Європі, сподіваючись на гуманність, людяність та солідарність громадян ЄС.

Ми добре усвідомлюємо труднощі, з якими стикнулись країни Європи під час організації прийняття переміщених громадян (громадянок) України, враховуючи наслідки європейської міграційної кризи 2015-16 років. Україна надзвичайно вдячна країнам Європи за те, як гуманно і людяно було організовано прийняття наших співвітчизників, вимушених шукати тимчасовий захист. Соціологічне дослідження засвідчило, що громадян (громадянок) України не поміщують масово в табори для біженців, а, переважно, сприяють наданню або надають житло; завдяки гарній комунікації правоохоронців з громадянками (громадянами) України, вдалося уникнути погіршення криміногенної ситуації (в частині злочинів торгівлі людьми з метою сексуальної і трудової експлуатації тощо). ЄС запровадив послугу безкоштовного роумінгу для українців.

Звичайно, залишається широке поле для налагодження співпраці між компетентними органами країн-членів ЄС та України, наприклад, у питаннях надання безоплатної правової допомоги шукачам тимчасового захисту, забезпечення стабільної криміногенної ситуації в місцях їх проживання, розшуку і повернення незаконно вивезених з України дітей, в інших сферах, про що зазначено в цьому Посібнику та Соціологічному звіті.

Більшість громадянок (громадян) України, які вже отримали тимчасовий захист в Європі, сповнені рішучості вкласти свій людський та професійний внесок в соціально-економічний та культурний розвиток приймаючих громад.

Зокрема, громадянки (громадяни) України наголошують, що їхнє переміщення було вимушеним, вони не планували міграцію. Почасти більшість з них випадково опинились у країнах перебування. Отже люди малообізнані щодо законів і власних прав приймаючих країн. Разом із тим, за оцінками українських громадянок (громадян), тимчасовий захист передовсім спрямований на надання ургентної гуманітарної допомоги (і за неї українці дуже вдячні європейцям). Проте, тривалий характер війни змушує українських громадянок (громадян) досі залишатись в європейських державах. У зв’язку з цим, виникає потреба у гарантуванні стабільної соціально-економічної бази для подальшого перебування українських громадянок (громадян) в європейських країнах. При цьому, українці висловлюють бажання бути максимально корисними для приймаючих країн, мати змогу самостійно себе забезпечувати, а не бути соціальним тягарем для приймаючих країн та громад.

Досвід виконання Імплементаційного Рішення уповноваженими органами країн-членів ЄС, про який розповіли українські громадянки (громадяи), які шукали тимчасовий захист у 2022 році, дав поштовх експертам та правозахисникам провести соціологічне та засноване на правах людини дослідження. У підсумку, був виданий Соціологічний звіт за результатами проведення глибинних інтерв’ю з громадянками України, які перемістилися до європейських країн у пошуку тимчасового захисту внаслідок повномасштабної війни РФ проти України та цей Посібник.

Список проблем та викликів, з якими стикнулись українські громадянки (громадяни) – шукачі тимчасового захисту в країнах-членах ЄС не є вичерпними, і базується на відповідях респондентів соціологічного дослідження. Також Посібник не описує велику кількість хороших практик прийняття в громадах країн-членів ЄС шукачів тимчасового захисту з України.

Ознайомитися з текстом Посібника можна за посиланням.