Самоврядність потрібно адвокатувати, зберігати і не припускати її «політичної приватизації», – підсумки обговорення
13 травня 2025 року відбулося публічне обговорення «Між війною і відновленням: як громадам зберегти і посилити свою самоврядність», організоване Національною платформою стійкості та згуртованості. Модерував захід співзасновник Національної платформи, політолог Олег Саакян.
На початку доктор економічних наук, президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло презентував основні результати дослідження «Демократичні інститути для громад з обмеженими можливостями самоврядування».
За словами експерта, децентралізація, яку вважають однією з найуспішніших реформ в Україні, стала наріжним каменем стійкості громад в умовах повномасштабної війни й залишиться таким у повоєнний період. Але зараз самоврядність стикається з низкою викликів. У 209 громадах діють військові адміністрації (ВА), які майже замістили органи місцевого самоврядування (ОМС).
Іншими проблемами є складність зібрати депутатський кворум, налагодження комунікації з мешканцями й, звісно, «підвішена» ситуація з місцевими виборами.
Ярослав Жаліло підкреслив, що сьогодні існує ризик руйнування самоврядності. По-перше, ВА не завжди розуміють особливості та специфіку громади і території. Звідси й брак комунікації ВА з жителями. З іншого боку, ВА також недостатньо комунікують з центральною владою та місцевими органами центральної влади (ОЦВ).
У цій ситуації слід звернути першочергову увагу на інструменти дорадчої демократії. Їх досить багато – від консультативно-дорадчих органів при місцевій владі і громадських слухань до побудови «просторів згуртованості». Питання у тому, чи готові громади їх використовувати.
Розбудова дорадчої демократії передбачає формування інституційного базису самоврядності. До такого базису відноситься мережа громадських та самоврядних організацій, інститути економічної демократії (бюджети участі, публічно-приватне партнерство та соціальне підприємництво), а також «розумна» громада, яка поєднує цифрові інструменти та систему прийняття рішень.
Дорадча демократія суттєво допоможе підготувати громади до відновлення повноцінної діяльності ОМС, тож відповідні інструменти варто інтегрувати до стратегій відновлення на національному рівні.
Під час подальшої дискусії співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій наголосив, що дорадча демократія посилює компоненти української формули стійкості – самоорганізацію, самозахист, згуртованість тощо. Крім того, залученість як основа дорадчої демократії допомагає адекватно оцінити ризики й водночас збільшує довіру всередині громади.
Максим Лациба, керівник програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД, також поставив питання про те, як залучити членів громади до управління своїм життям за умови обмеженого самоврядування. Якщо в умовах мирного життя класичним способом легітимації влади є вибори, то під час воєнного стану – це саме максимальна включеність громадян через дорадчу демократію. Що тут можна зробити? Допомогти Міністерству розвитку громад та територій розробити модель статуту громад, яка міститиме інструменти демократії участі, впроваджувати е-елементи громадської участі (онлайн-опитування, е-консультації і громадські слухання тощо).
Для того, щоб дорадча демократія працювала, слід більше уваги приділяти подоланню корупції на регіональному та національному рівнях. Так вважає Андрій Крупник, директор Одеського інституту соціальних технологій. Корупція є «червоною ганчіркою» для донорів. До того ж вона здатна викликати соціальну напругу через, приміром, несправедливий розподіл допомоги або призначення на посади.
Інна Заблодська, директорка Луганської філії Інституту економіко-правових досліджень, наголосила на важливості цифрових компетенцій, вдосконаленні методик виявлення проблем у розвитку громад під час війни та включення «просторової згуртованості» до планів просторового розвитку територій.
Голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко вважає, що потрібні законодавчі зміни. Зокрема, закон має чітко встановлювати: ВА запроваджуються в громадах, де йдуть бойові дії або існує їх реальна загроза, а ОМС не функціонують повноцінно. Окреме важливе питання, що робити після скасування воєнного стану. На відновлення ОМС надається 30 днів, але це не дуже реалістично. Правник підкреслив, що не поділяє позицію тих, хто виступає за поширення дії закону про ВЦА на всю територію України, зокрема – на умовно тилові громади, де з якихось причин не вдасться вчасно відновити ОМС.
ВА може прийняти статут громади одноосібно, але це не доцільно. Має бути елемент колегіальності, адже іноді керівник ВА призначений «ззовні» й жодного разу не відвідував громаду. Про цей ризик сказав Олексій Орловський, директор програми «Демократія і належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження». На його думку, також важливо врегулювати статус ВЦА на перехідний період після скасування воєнного стану.
Сергій Савелій, радник з політичних та правових питань з Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні, говорив про ризики, пов’язані з (не)можливістю вчасного проведення місцевих виборів. Питання залишається відкритим не тільки через певну правову колізію, але й через безпековий фактор.
Проведення виборів на ТОТ після їх звільнення передбачає попередню когнітивну деокупацію, вважає співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко. На її думку, важливо аналізувати різні можливі сценарії з урахуванням оцінки ризиків, аби прагнути безпечного миру в деокупованих громадах, тобто не створювати там додаткові лінії напруги чи конфлікту.
Максим Лукінюк, експерт з розвитку механізмів громадської участі УНЦПД, знову повернувся до питання про роль і статус ВА. Їх вважали тимчасовим органом, але згодом вони перетворилися на «живий організм влади». Тож сьогодні ВА мають діяти в рамках нормативного функціонування ОМС, у тому числі – широко застосовувати інструменти дорадчої демократії, включно з цифровими інструментами.
Підводячи підсумки, Ярослав Жаліло ще раз зазначив, що у самоврядності – сила українського суспільства. Самоврядність потрібно адвокатувати, зберігати і не припускати її «політичної приватизації».
Співавтор дослідження з дорадчої демократії, голова правління Центру аналізу регіональних ризиків Анатолій Головка резюмував: у сучасних умовах наша національна стійкість та спроможність протистояти викликам полягає не тільки в наявності людських, фінансових, політичних ресурсів. Вона також базується на інституційній спроможності, якій приділено увагу в аналітичній доповіді. Тому такі дослідження варто продовжувати, а головне – впроваджувати у життя.